Рідний Івано-Франківськ


Презентация Івано-Франківськ - ошатна окраса Європи

Івано-Франківськ — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів на південному заході України.
Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного  заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської.
З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року місто носило назву  Станиславів, з 1772 до 1918 року — Станіслав. З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у  Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.
Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станиславів отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.
У 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут  фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.
Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом  Франціско  Корассіні з  Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких.
Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом.
Мав Станиславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицька  та  Тисменицька брами. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої на Тисменицю. Фортеця неодноразово витримувала облогу турецьких та російських військ.
Станиславів починався з Ринкової площі  й ратуші, які збережені у видозміненому стані понині.
У XVIII-XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року — імперії Габсбургів (від 1804 — Австрійської імперії, від 1867 — Австро-Угорщини).
Під час першої світової війни, у 1915-1916 роки за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано — і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.
Після розпаду  Австро-Угорщини в 1918 році було створено  Західно - Українську Народну Республіку, а Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її столицею.
У 1919-1939рр. перебував у складі Польщі.
З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів — у складі Радянського Союзу.
Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під нацистською окупацією. 27 липня 1944 року місто було визволено радянськими військами.
У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Невеличка подорож улюбленим містом


Ратуша (Обласний краєзнавчий музей)
Первісна споруда ратуші була побудована в 1672р. в стилі пізнього ренесансу і мала вигляд дев’ятиповерхової круглої вежі з кам’яною основою. Перебудовувалась у 1695 — 1870 роках.

    Кожне місто, яке отримувало магдебурзьке право, обов’язково мало міську ратушу, де знаходився магістрат. Івано-Франківськ був розвиненим містом, і доказом цього є ратуша. Щоправда, до нас дійшла уже перебудована споруда, автентична не збереглася. Тому будівля є відносно молодою і датується 1935 роком. Нову ратушу (четверту за рахунком) звели поляки у стилі модерн, а точніше, конструктивізм, що не характерно для споруд такого типу. Знаходиться головна окраса міста за адресою: вулиця Галицька, 4а. На сьогодні у середині міської ратуші розташований Краєзнавчий музей. Тут представлені такі експозиції, як нумізматична, археологічна, етнографічна, філателістична, палеонтологічна. Особливо гарна колекція етнографічного матеріалу, можна порівняти одяг, прикраси та предмети побуду українців із різних куточків Прикарпаття.
    

Вірменський собор



    

За кілька метрів від ратуші на вас чекає неочікувана зустріч – поміж будинками постає величний Вірменський собор на однойменній вулиці. Ми звикли, що перед церквою має бути площа, тут не так. Храм є пам’яткою архітектури національного значення. Церкву збудувала вірменська громада у середині 18 століття, на місці дерев’яної, де знаходилася чудотворна ікона Діви Марії. Собор виконаний у стилі бароко. Інтер’єр храму прикрашений скульптурами та фресками, які створили живописці Ян Солецький та Матвій Полейовський. Зараз храм належить православній автокефальній церкві і називається Покровським кафедральним собором, але в народі все ж закріпилася назва Вірменський собор.

 Австрійська дирекція залізниці
   Станіслав (стара назва міста) мав честь бути центром регіональної дирекції залізниці Австро-Угорської імперії. Івано-Франківськ обійшов трьох претендентів на цей статус: Перемишль, Коломию та Чернівці. Місто мало виграшне географічне розташування і стало центром у 1882 році, останнє слово було за директором державних залізниць країни – Леоном фон Білінських. Внаслідок цього було зведено будівлю австрійської дирекції залізниці, головним архітектором якої виступив Ернст Баудіш. Споруда збудована у стилі еклектики і милує своїм зовнішнім виглядом як гостей, так і жителів міста. Оздобленням інтер’єру та екстер’єру займалися львів’яни Петро Герасимович, Станіслав Левандовський, Райхель і Пельц. До початку Першої світової тут перебувала дирекція залізниці, потім магістрат. А вже після Другої світової і до тепер будівля служить головним корпусом медичного університету за адресою: вулиця Галицька, 2.

Кафедральний собор Воскресіння
Далі прямуємо до наступної цікавої пам’ятки Івано-Франківська – до греко-католицького собору. У минулому єзуїтський костел, який збудований на кошти Вікторії Лещинської, дружини Йосипа Потоцького, але через аварійний стан його довелося розібрати. І у 1752 році на цьому місці будується новий храм за проектом інженера Християна Дальке та архітектора Ю. Крашіцького. Костел спочатку був єзуїтським, але після поділу Польщі змінюється влада, і Австро-Угорщина забороняє діяльність цього ордену.
    Так, у 1849 році храм стає греко-католицьким і отримує нову назву – собор Святого Воскресіння Христового. Церква споруджена у стилі австро-баварського бароко з елементу класицизму. Інтер’єр собору багатий і разом з тим витриманий, нема нічого зайвого, все продумано до дрібниць. Завітайте сюди і самі в цьому переконаєтеся.


Колегіальний костел Діви Марії

(художній музей)


Поряд знаходиться найгарніший художній музей Івано-Франківська. А чому так? Бо музей розташований у найстарішій будівлі міста. Тому спочатку потрібно дізнатися про саму споруду. Отже, комплекс будівлі був закладений у другій половині 17 століття засновником міста – Андрієм Потоцьким. Він домігся перетворення церкви на колегію. Храм виконаний у стилі бароко з елементами ренесансу. У підземеллі костелу наявні три крипти, одна з яких служила місцем поховання роду Потоцьких.


На сьогодні у костелі Діви Марії, який знаходиться на майдані Шептицького, 8, розмістився Художній музей Івано-Франківська. Він налічує близько п’ятнадцяти тисяч експонатів. Тут можна побачити пам’ятки Галицького іконопису й барокової скульптури. Представлено роботи відомого українського скульптура Г. Пінзеля. Також є мистецькі твори І. Труша, Ю. Панькевича, О. Кульчицької та багатьох інших. В експозиції музею наявні картини польських, німецьких, австрійських та італійських майстрів 18–20 століть. Щоб побачити всю красу, обов’язково відвідайте це місце.




Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Івана Франка-


створений 20 грудня 1939 року. Яскрава сторінка у творчості театру пов'язана з іменем народного артиста України Віталія Смоляка. Актор, режисер, головний режисер театру з 1968 по 1975 рр., самобутній майстер сцени, чудовий педагог, який зростив не одне акторське покоління. Його вистави: «Украдене щастя» І. Франка, «Бравий солдат Швейк» за Я. Гашеком, «Сестри Річинські» І. Вільде та ін. У 2002 р. встановлена обласна премія в галузі театрального мистецтва ім. В.Смоляка, і першими її лауреатами стали його учні — заслужені артисти України Ж.Добряк-Готвянська та О.Шиманський.




Сквер імені Адама Міцкевича


Гарним місцем перепочинку стане невеличкий сквер А. Міцкевича, який розташований на однойменній площі. Тут знаходиться пам’ятник відомому польському поету Адаму Міцкевичу, він не бував у місті, але на честь нього у 1870-х роках виникла площа. Цікавим є те, що з того часу назва не змінювалася, таке рідко буває. У сквері завжди акуратно насаджені квіти, проводяться різні культурні заходи, зокрема День вуличної музики. Також франківці полюбляють робити арт-інсталяції у сквері Міцкевича.

Бастіон



  Бастіон – це фортечна галерея, яка збудована біля залишків старовинного муру Станіславського замку. Фортеця була збудована у 1662 році на замовлення Андрія Потоцького. Архітектори бастіону вдало поєднали рештки оборонної споруди із новим комплексом, який виник у 2002 році.
    Бастіон включає в себе терасу для прогулянок та галерею. А в самій галереї розташовані магазини сувенірів, одягу, парфумів, а також кафе, ресторан, галерея сучасного мистецтва «Арт на Мур».

 Стометрівка

Для того, щоб відчути місто, потрібно завітати на центральну вулицю. У Франківську це – вулиця Незалежності, але її майже ніхто так не називає, у народі прижилася назва «Стометрівка» або ж «Сотка». Протяжність «Сотки» далеко не 100 метрів, а близько 500, існують різні теорії, чому саме таке найменування поширилося. «Стометрівка» милує око гарною архітектурою, фонтанами, крамницями,  книгарнями, затишними кав’ярнями, ресторанами. Тут відбуваються всі основні події міста.   

Ляльковий театр
     
 Якщо ви подорожуєте із дітьми, то чудовим варіантом для вас стануть відвідини Лялькового театру імені Марії Підгірянки, що знаходиться за адресою вул. Незалежності 10А. Тут проводять пізнавальні вистави, які сприяють формуванню естетичних смаків молодого покоління, та прищеплюють дітям любов до мистецтва. Але ляльковий театр сподобається і дорослим, поринути в дитинство зайвим не буде. Також у театрі є музей ляльок.


Вулиця Січових Стрільців

 Це одна із небагатьох унікальних вулиць, де збереглася австрійська забудова 1870–1910-х років. По вулиці розміщено аж 30 пам’яток історії та культури. Тут представлена найбільш характерна архітектура міста. Майже кожен будинок має свою цікаву історію. В одному з них проживав короткий час наш Каменяр – Іван Франко, на честь якого і назване місто. Д. Січинський, відомий композитор, теж жив на цій вулиці, зараз музине училище носить його ім’я.
   
Парк ім. Тараса Шевченка





Гарно провести час можна і в міському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка, який розташований між вулицями Гетьмана Мазепи та Чорновола. Початок свого існування парк бере з 1896 року. Тут посаджені як звичайні, так і рідкісні дерева, завезені із Франції, Америки та Польщі. У парку розміщений зоокуток, більярдна, кафе, майданчики атракціонів, пам’ятник Шевченку, дитячі майданчики. Одним словом, тут є чим зайнятися.

  Міське озеро



Одразу поряд з парком розкинулося міське озеро, яке було штучно створене у 1955 році. Його також називають Станіславське море. На ньому знаходиться острівець Кохання, куди ходять всі закохані пари. Також на озері можна покататися на катамарані або човнику, заодно потренувати м’язи, бо ж човном потрібно управляти самостійно. 

   
Фонтани
    У Івано-Франківську в останні роки з'явилося багато фонтанів, і вони є окремою туристичною принадою.Найбільший знаходиться на Вічевому майдані у формі великої чаші. А також у місті діють такі фонтани: на площі біля готелю «Надія» (де одразу можна зупинитися на ночівлю), на майдані Шептицького – статуя Пресвятої Діви Марії, на площі Ринок – у формі яйця.

    





ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ


Палац збудований Андрієм Потоцьким у другій половині 17 століття і був сімейним осередком роду. Він є пам’яткою архітектури, але, на жаль, зараз перебуває у досить занедбаному стані, громадськість міста хоче добитися реставрації будівлі. Палац Потоцьких розташований на вулиці Шпитальній, 5.


Вовчинецькі гори

    Це не зовсім гори, а скоріше, пагорби, що знаходяться на виїзді з Івано-Франківська біля села Вовчинець. Найбільше це місце приваблює людей надзвичайно прекрасною панорамою міста. Стоїш і бачиш, що під твоїми ногами розкинувся мегаполіс.   

Це наше місто.              

Дикий виноград на камені,       
 якому сотні років.         

Іван Франко.               

Відлуння слів і кроків.           

Денис Січинський                  

Музика кантат 

Це наше місто.          

Портик. Мезонін.        

Крамнички   і кав’яреньки ошатні.           

І душі –  вже нікому не підвладні,       

пробуджені   і підняті з колін!                               

                                        С. Пушик






Проєкт «Літературно-історичний навігатор Івано-Франківська», присвячений Дню міста.

 Вулиця Богдана Лепкого











Немає коментарів :

Дописати коментар