«Якби
в кабінеті у лікаря, юриста або дантиста одночасно зібралися 40 чоловік з
різними бажаннями і потребами, а деякі, не маючи бажання там перебувати,
постійно заважали б йому працювати, а лікар, юрист або дантист (без асистента),
мав би протягом 9 місяців, застосовуючи всю свою майстерність, домогтися
високих професійних результатів, ось тоді, можливо, ми отримали би деяке уявлення про роботу
шкільного вчителя»
Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у 2016/2017 навчальному році http://osvita.ua/school/52084/
Міністерство освіти і науки надало для практичного використання методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році.
Відповідний лист Міністерства освіти і науки №1/9-437 від 17 серпня 2016 року надіслано управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, а також Інститутам післядипломної педагогічної освіти та керівникам загальноосвітніх навчальних закладів.
У листі надані рекомендації щодо викладення навчальних предметів початкової, основної та старшої школи у 2016/2017 навчальному році.
ГОТУЄМОСЯ ДО НОВОГО 2016/2017 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ
Традиційно новий навчальний рік розпочнеться з Першого уроку виховного спрямування. А оскільки у 2016 році в нашій країні відзначається 25-та річниця Незалежності, то і тематика Першого уроку присвячена саме цій даті
Аудіоматеріали та Відеоматеріали Матеріали до Першого уроку 2016-2017 н.р. на тему: «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя незалежності України»
(ПЕРШИЙ УРОК У 2016-2017 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ -МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ + РОЗРОБКИ + ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ)
- Методичні рекомендації для проведення Першого уроку в 2016/2017 навчальному році (Джерело матеріалу: Тема першого уроку 2016/2017 навчального року)
Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у 2016/2017 навчальному році http://osvita.ua/school/52084/
|
| Традиційно новий навчальний рік розпочнеться з Першого уроку виховного спрямування. А оскільки у 2016 році в нашій країні відзначається 25-та річниця Незалежності, то і тематика Першого уроку присвячена саме цій даті Аудіоматеріали та Відеоматеріали Матеріали до Першого уроку 2016-2017 н.р. на тему: «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя незалежності України» (ПЕРШИЙ УРОК У 2016-2017 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ -МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ + РОЗРОБКИ + ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ)- Методичні рекомендації для проведення Першого уроку в 2016/2017 навчальному році (Джерело матеріалу: Тема першого уроку 2016/2017 навчального року) |
- Про проведення 1 вересня 2016 року Першого уроку http://osvita-mvk.if.ua/content&content_id=1585
До 160-річчя від Дня народження І.Я. Франка
Вчителю літератури
Як той Орфей, герой рапсодний,
Він з неба віщий посланець
Як меч, перо своє натхненне!...
Хай сяє нам благословенно
Ім’я славетного Франка.
М.Вороний
В історії кожного народу є імена, які, мов яскраві зорі крізь роки і століття світять людству своїм вічно невгасаючим світлом.
В історію української культури Іван Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку ХХ ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм, гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону, то він не має собі рівних в українській літературі минулого століття.
І.Франко – співець боротьби, поет глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст, соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор досягнень слов’янської і світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили України, і , нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у народних масах. І в цьому він був сином свого часу, став легендарним Каменярем.
Галактика творів Івана Франка народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна іскра, а насправді незбагненна клітина божественного променя „правдива іскра Прометея”, злетіла з батькового ковадла ще в дитяче серце поета і вибухнула вулканами любові до людей, до праці, до правди, до свободи, заполонила його безмежну душу обертаючи її в безліч світил, які світять ще нині і розширюють свої національні і світові орбіти. В тій іскрі відклався віками національний і соціальний біль українського народу.
Хлопцем маленьким ти з батьком у кузні
Вдивлявся, як іскри летять огняні,
Здавалось, то гнівом палаючі очі,
Що віру гартують в майбутнії дні.
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Івана Франка) Львівської області.
Методичні рекомендації, щодо проведення уроку патріотичного виховання
Завдяки історичній
пам'яті людинастає особистістю, народ
– нацією, країна – державою. М. Грушевський
У духовному і політичному житті кожного народу є події й
роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер
буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України
чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського
народу до вільного, щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч
народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й
домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.Українська держава зможе розвиватися далі лише за умови,
що вона буде знати своє минуле і при цьому пам'ятати, що саме історична
свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації.Події останніх років, коли Україна ціною життя героїв
небесної сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів
відстоює свободу і територіальну цілісність, дають підстави стверджувати, що
переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили
високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Тому одним із
найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та
молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до українського народу.Особливого значення в системі патріотичного виховання
учнів у навчальних закладах області приділяється проведенню першого уроку, який
за змістом та формами роботи є уроком громадянського становлення особистості. Метою першого уроку є формування в учнів розуміння
цілісності й соборності України, усвідомлення особистої відповідальності за
долю держави, українського народу та процеси становлення України як єдиної
політичної нації.Лейтмотивом першого уроку має стати ідея розвитку
української державності як консолідуючого чинника розвитку українського
суспільства та єдності української політичної нації. При цьому важливо
розуміти, що об’єднання різних етносів і регіонів України є визначальним для
національного відродження, розбудови й удосконалення суверенної, правової
держави і громадянського суспільства. Лише завдяки почуттям національної
єдності, злагоди, миролюбності можна зміцнити Україну. Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання: Ознайомлення учнів з основними історичними подіями
становлення державності України; Виховання поваги до державних символів, шанобливого
ставлення до традицій українців та представників інших національностей, які
населяють країну.
Батько був відомий на всю округу коваль, матір Марію також знали як невтомну трудівницю. Вона першою розбудила в дитячому серці Івана поетичні струни, любов до народної пісні. Марія Кульчицька любила співати і знала багато пісень; співані нею синові народні пісні вводили його в світ поезії і багато заважили в розвиткові майбутнього митця слова. Вони навчили його переживати виспівані з сумом людські турботи, недолю і незгоди, ненавидіти зло і кривду. З голосу матері він запам’ятав чимало задушевних ліричних пісень, коломийок, повний цикл весільної пісенності, ряд епічних балад і співанок. Найсердечнішими словами згадував поет матір і її пісні, силу яких відчував усе ясніше й глибше зі зрілістю. Дуже багато дав отой ласкавий материн спів майбутньому поетові, а через нього і українській літературі.
...Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгодин життя
Тихій привіт мені слала, мов ненька,
Сил додала до важкого буття.
В сім’ї привчали до праці, поваги до людей, хотіли щоб дитина вчилася на радість батькам і добро людям.
Малий Франко в батьківській кузні
З шести років Іван навчається в початковій школі в сусідньому селі Ясениця – Сільна, пізніше в Дрогобицькій школі отців – василіан, потім – у Дрогобицькій гімназії. Уже з дитячих років „Кобзар” Тараса Шевченка став його улюбленою книгою. Здібна дитина в сільській школі навчилася читати українською, польською, німецькими мовами.
1865 року помер батько. На шістнадцятому році Франко залишився круглою сиротою. Та вітчим, ріпник, не зачинив перед хлопцем двері знань...
Іван читає твори Гете, Лессінга, Міллера, Расіна, Корнеля німецькою та французькою в оригіналі. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш – „Великдень 1871 року” – присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також „Слово о полку Ігоревім”. Ще гімназистом друкує твори в журналі „Друг” у Львові. Вступивши до студентського „Академічного гуртка”, Франко став активним його працівником і автором: вміщує поезії, переклади. Друкує першу повість „Петрії і Довбущуки” переклад роману М.Чернишевського „Что делать?”, перекладає вірші Пушкіна. Активно обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна.
Іван Франко у студентському гуртку
Навчаюсь в університеті цікавиться філософією, політичною економією, соціологією... Восени 1892 року перебирається у Відень. Слухає лекції, пише докторську дисертацію „Варлаам і Йосиф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія”. У червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.
Іван Франко – студент університету
серед своїх товаришів
Франко був організатором багатьох видань, відомий визначними творами політичної лірики, збірками з філософськими та інтимними мотивами.
Брав активну участь у громадському й політичному житті, за що й відбув чотири арешти за звинуваченням у соціалістичній агітації та пропаганді.
Стимулом до активної різнобічної діяльності була безмежна любов до свого народу, боротьбі за кращу долю він присвятив усе своє життя.
Галичани тричі висували „хлопського сина” до австрійського парламенту та галицького сейму, однак через виборчі махінації його не обирали.
Іван Франко – автор 10 романів і повістей, близько 100 оповідань, новел, нарисів. Його перу належить близько 4000 наукових і публіцистичних праць. Художні й наукові твори писав, крім рідної, польською, німецькою, російською, чеською, болгарською, угорською мовами... володів 14 мовами! У світі людей такої працездатності й такого глибинного рівня знань було небагато. Знав всі слов’янські мови, практично всі європейські. Німецькою, французькою володів досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали.
Лекція Івана Франка у Львівському
університеті в 1895 році.
І наукова, і літературна кар’єра Івана Франка, незважаючи на його талант і незвичайну працездатність, складалася дуже непросто. Не судилося йому стати викладачем... І пішов він за покликанням – пером служити своєму народу.
Пропозицію університету в Софії – прийняти кафедру професора слов’янських літератур – відкинув, бо життєвим переконанням було, що його місце серед народу, якому й належить його праця.
Іван Франко неодноразово бував у Києві. У травні 1886-го одружився тут із Ольгою Хоружинською.
У 1897 році від перевтоми захворів, однак продовжував працювати (треба було думати про родину – мав трьох синів і дочку). На революцію 1905 року відгукується знаменитою поемою „Мойсей”, віршами.
В 1906 році Харківський університет присудив йому почесний ступінь доктора російської словесності. М.Коцюбинський виступає у Чернігові з рефератом „Іван Франко”, у якому називає письменника „людиною могучого голосу і дзвінкого поетичного слова”. Хоч 1908 року знову загострюється хвороба, сильна, уперта натура Франка відчайдушно бореться. Велика перевтома призвела до нервових розладів, паралічу рук і пальців, часткової втрати чутливості ніг, запалення очей і нирок. Навіть не володіючи руками, він продовжував працювати. Багато допомагав старший син, Андрій – писав під диктовку батька, стояв поряд, перегортаючи сторінки, коли той читав поему „Мойсей” по містах і селах Галичини.
Початок Першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі: хвора дружина (нервовий зрив після смерті сина Андрія) перебувала в лікарні, обидва сини – в армії, позбавлений засобів до існування письменник мешкав у домі шкільного товариша... Та й у такому стані не випускав пера.
У 1915 році здоров’я письменника різко погіршало. Навесні наступного року він хворий переїхав до свого будинку у Львові. Тут склав заповіт, в якому свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому товариству імені Т.Г.Шевченка. Помер 28 травня 1916-го. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. На могилі споруджено пам’ятник: висічена на камені фігура робітника-каменяра.
Іван Франко – мов дух стихії,
Що творить в нас і серед нас,
Що будить сили молодії,
Руйнує зло, живить надії
На Україні в лютий час!
Та ніби й не пройшло з тих пір майже століття, бо ж як актуальні його слова й нині: „...мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів... „Із третього покоління франківців у Києві нині живуть Любов і Роланд – онуки та спадкоємці... прагнуть докласти рук і побачити в столиці музей знаменитого діда...”
Твори Івана Франка перекладено багатьма мовами світу, окремі – покладено на музику, деякі – екранізовано й інсценізовано.
- Франко І. Зібрання творів: В 50 т. - К.: Наук. думка, 1976.
- Франко І. Твори в 20-ти т. - К.: Держлітвидав, 1950 - 1956.
- Франко І. Твори в 3-х томах. – К.: Дніпро, 1973.
- Франко І. Твори в 2-х томах. – К.: Дніпро, 1981.
- Франко И. Собрание сочинений в 3-х томах. – М.: Художественная литература, 1990.
-Будівничий української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д.Павличко. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - 640 с.: портр.
- Франко І.Я. Твори: в 3-х т. – К.: Наук. думка, 1991. - 672 с. – (Б-ка укр. літ. Дожовт. укр. літ.).
Акорди: Антол. укр. лірики від смерті Шевченка/ упоряд. І.Франко. – Репринт. вид. з дод. – К.: Веселка, 2005. – 350 с.: іл.
Франко І.Я. Зів’яле листя: Лірична драма/ Пер. польськ. мовою К.Ф.Ангельської; Пер. рос. мовою А.А.Ахматової; Упоряд. і вступ. стаття М.М.Ільницького; Худож. оформл. Б.Р.Пікулицького. – Львів: Каменяр, 2004. – 183 с.: іл. – Укр., пол., і рос.
Франко І. Мозаїка. – Львів: Каменяр, 2002. – 430 с.
Франко І. Украдене щастя. – в кн.: Антологія української драматургії. – К.: Мистецтво, 2004. – с. 222-268.
Франко І. Вибрані твори. – Львів: Каменяр, 1977. – 254 с.
Франко І. Захар Беркут. Повість. – К.: Дніпро, 1984. – 155 с.
Франко І. Мойсей; перехресні стежки. – К.: Наук. думка, 2001. – 384 с. – (Б-ка школяра).
Франко І. Борислав сміється. Boa constrictor: Повісті. – Упоряд. М.Гончарука; іл. худож. С.Адамовича. – К.: Дніпро, 1981. – 397 с. іл.
Франко І. Захар Беркут: Образ громадського життя Карпатської Русі у ХІІІ віці. – К.: Дніпро, 1968. – 225 с.
Франко І. Оповідання/ [Упоряд., авт. вступ. статті і приміт. А.М.Халімончук; худ. оформл. та іл. І.М.Крислача]. Львів: Каменяр, 1979. – 311 с., 5 л. іл. – (Бібл. „Карпати”).
Франко І. Борислав сміється. Повість – Львів: Каменяр, 1975. – 247 с. – (Шкільна бібл.).
Франко І. Гримить. Вірші, поеми. – К.: Рад. шк., 1986. – 671 с., іл.
Франко І. Сонети. – К.: Видав. худ. літ. „Дніпро”, 1984. – 118 с., іл.
Франко І. Вічний революціонер. Вибрані поезії. – К.: Дніпро, 1969. – 124 с., іл.
Франко І. Сойчине крило. Оповідання. – Львів: Каменяр, 1968. – 72 с.
Франко І. Вічний революціонер. Поезії. – К.: Дніпро, 1978. – 142 с., іл.
Франко І. Я думав про людське братерство нове. – Львів: Каменяр, 1979. – 143 с., іл. 7 л. іл.
Франко І. Шевченкознавчі студії/ Упоряд. М.Гнатюк. – Львів: Світ. 2005. – 472 с.
Іван Якович Франко – видатний теоретик і практик дитячої літератури. Великий Каменяр залишив чимало віршованих і прозових творів для дітей. Про них із захопленням писав М. Коцюбинський: „А подивіться, з яким теплом, сердечним почуттям, з якою любов’ю малює він дітей. Доволі пригадати оповідання „Малий Мирон”, „ Грицева шкільна наука”, „Мій злочин” та інші, доволі згадати написані ним для дітей казки і вірші – і стане ясним, що борець уміє любити дітей: Франко наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем якого він зробився”.
Іван Франко завжди підкреслював велике значення специфічних рис і якостей дитячої літератури. Вона, стверджував Франко, має бути максимально дохідливою, цікавою, веселою. У творах для дітей цілком правомірною є вигадка, домисел, фантастика. Неабияке значення має й те, що дитяча література впливає на почуття юних читачів, дає їм естетичну насолоду.
У творі „Байка про байку”, перша частина якого є власне своєрідною теоретичною статтею про специфіку дитячої літератури, Франко відзначає, що розмова з малолітнім читачем має свої особливості, зумовлені психологією дитини.
Не применшуючи важливості інших жанрів дитячої літератури, Франко надає великого значення казці, в якій найбільш повно враховано особливості дитячого сприймання. Адже фантазія і вигадка, наявні в казці, сприяють розвитку і збагаченню дитячої уяви, вражають дітей своєю незвичайністю, хвилюють і збуджують їх. Разом з тим, не зважаючи на елементи фантазії, казка повинна поглиблювати у дітей знання про навколишній світ, ознайомлювати їх з природою і суспільством, навчати їх розуміти людські характери і сприяти формуванню кращих рис характеру дитини.
Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 ч.: Навч. посібник/ Упоряд.: І.А.Луценко, А.М.Подолинний, Б.Й.Чайковський. – К.: Вища школа, 1992. – Ч. 1. – с. 220-232.
Франко І. Земле, моя всеплодющая мати...: Вірші, оповідання, казки: для мол. та серед. шк. віку/ Упоряд., текстолог, підгот. та передм. Н.О.Вишневської; [Обкл. В.І.Касіяна; Мал. В.І.Лопати; Худож. оформл. А.О.Лівня]. - К.: Веселка, 2000. - 399 с.: іл. - (Шк. б-ка).
Видатним явищем в українській дитячій літературі був вихід у світ збірки казок письменника під назвою „Коли ще звірі говорили” (перше видання – 1899 р., друге – 1903 р.). До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: „Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.”
В своїй збірці „Коли ще звірі говорили” Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Франко І. Казки. – К.: Україна, 2003. – 314 с.
Франко І. Коли ще звірі говорили. – К.: Україна, 2003. – 205 с.
Франко І. Лель і Полель. – К.: Веселка, 2005. – 387 с.
Франко І. Малий Мирон: Оповідання: Для мол. шк. в./ Худож. С.Караффа-Корбуд. – Львів: Каменяр, 1978. – 60 с., іл.
Франко І. Осел і Лев: Казка. Для дошкіл. в./ Худож. В.Г.Литвиненко; За ред. С.А.Крижанівського. – К.: Веселка, 1983. – 16 с., іл.
Франко І. А в коваля серце тепле: Вірші. Для дошкіл. в./ Худож. Ю.В.Правдохіна. – К.: Веселка, 1992. – 32 с., іл.
Франко І.Я. Грицева шкільна наука: Оповідання. Для мол. шкіл. в. (Мал. В.А.Євдокименка). – К.: Веселка, 1981. – 15 с., іл.
Особливе місце серед творів Івана Франка займає велика віршована казка „Лис Микита”, призначена для дітей середнього шкільного віку. В основу її Франко поклав поширений у фольклорі й літературі різних народів сюжет, але надав йому сучасного звучання й нової ідейної спрямованості, а також українського національного колориту.
У відомій казці „Фарбований Лис” Іван Якович показав хитрого і нахабного Лиса, який вважав, що „нема нічого неможливого для нього”. Одного разу, ховаючись від псів, він вскочив у діжку з фарбою. А коли став фарбованим і побачив, що його вигляду жахаються всі звірі, скористався цим, щоб здобути царську владу. Зрештою тварини, дізнавшись, хто насправді назвався царем звірів, позбулися цього ошуканця і крутія. Казка зривала ореол вищості з монархів, показувала їх як хижаків і злочинців, байдужих до людського горя.
Казка „Фарбований Лис” належить до шедеврів нашого красного письменства і вже давно посіла чільне місце в дошкільному читанні та в шкільних програмах Міністерства освіти України.
Франко І. Фарбований Лис. – К.:Веселка, 2002. – 24 с. іл.
Франко І. Лис Микита. – Львів: Каменяр, 1970. – 85 с. іл.
Франко І. Фарбований Лис. – Львів: Каменяр, 1982. – 22 с., іл.
В українській літературі другої половини ХІХ століття Іван Франко був одним із найпристрасніших народних співців, продовжувачів традицій народно-революційної поезії Шевченка. Могутнє слово Шевченка супроводжувало Івана Франка усе його творче життя. На творчості великого свого попередника Іван Франко зростав як поет. Та ще більше Шевченкові твори цікавили його як дослідника – на їх прикладі Франко відточував не лише своє мистецьке перо, а й літературознавчий інструментарій. Творча спадщина Івана Франка – один із небагатьох у світовій практиці випадків, коли талановитий письменник пильно вдивляється у свою творчу практику та практику своїх колег як критик та літературознавець. Іван Франко-шевченкознавець пройшов велику еволюцію. Від перших захоплених оцінок Шевченка під час навчання у Дрогобицькій гімназії навіяних його гімназійним учителем І.Верхрадським, до глибоких літературних студій над творчістю геніального поета – такий шлях І.Франка-шевченкознавця.
Народу славного Ви син,
І правди Ви окраса,
Орел долин і верховин
Великий брат Тараса.
У І.Франка найвиразніша тема суспільного життя, революційна боротьба трудящих звучить у поезіях збірки „З вершин і низин”.
Збірка „З вершин і низин” (1887) – видатне явище в українській поезії ХІХ століття. В ній уміщено вірші, що друкувалися в різних журналах. У 1893 році збірка була доповнена і видана вдруге. Основне місце в збірці посідає політична лірика, в якій поет закликає до активної боротьби проти соціального і національного поневолення українського народу і утверджує свої революційно-демократичні погляди.
Збірка відкривається програмною поезією „Гімн” (1980), відомою ще під назвою „Вічний революціонер”. Франко створює образ вічного революціонера як втілення могутності, незламності народу в його визвольній боротьбі. Вічний революціонер – це одвічне поривання до боротьби за краще життя, за волю.
Одним з найвизначніших віршів Франка є „Каменярі” (1878), написаний після першого ув’язнення. В образі каменярів, що з молотами в руках пробивають шлях до світлого майбутнього, письменник показує боротьбу відважних, самовідданих революціонерів – борців за щасливе майбутнє людства. Розбити скалу – гнобительський лад – і прокласти шлях до людського щастя – важка і небезпечна праця, але вона не страшить революціонерів. Франко глибоко вірить у перемогу революції, яка знищить царство буржуїв – гнобителів народу, бо лави революціонерів невпинно ростуть.
Збірка поезії Івана Франка „Зів’яле листя” (з підзаголовком „Лірична драма”) створювалася більше десяти років і вийшла в світ у 1896 році. Ця збірка найліричніша у поезії Івана Франка. Це щоденник особистих почуттів героя, наділеного живою душею, освіченою, розумною, тонким відчуттям душевного болю і величністю образного мислення і світобачення. Саме тому багато віршів Каменяра стали народними піснями.
Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. - К.: "Либідь", 2006. - 360 с.; іл.
Вона складається з трьох частин, образно названих жмутками (жмутки листя). У збірці „Зів’яле листя” вміщено інтимну лірику, в якій оспівуються глибокі почуття палкого, але не щасливого кохання.
Поезія „Чого являєшся мені у сні?” є однією з найкращих у збірці. В ній хвилююче відтворено ніжну, велику, але неподілену любов ліричного героя. Тільки уві сні з’являється йому образ коханої і тривожить його зранене любов’ю серце. Вірш „Чого являєшся мені у сні?” композитором К.Данькевичем покладений на музику.
У 1898 році вийшла збірка „Мій ізмарагд”. Пізніше Франко поповнив її новими поетичними творами і в 1911 році видав під назвою „Давнє і нове”. Поезії збірки знаменують дальше піднесення громадських мотивів у творчості письменника. У поезіях „Сідоглавому”, „Декадент” Франко виступає, як полум’яний патріот своєї батьківщини. У вірші „Декадент” (1896) Каменяр, висловлює свої погляди на завдання поезії та призначення поета.
Історія української літератури: У 2-х томах. Т.1: Дожовтнева література. – К.: Наукова думка, 1987. – с. 442-478.
Івану Яковичу Франкові належить ряд високохудожніх з глибоким філософським змістом поем: „Панські жарти” (1887), „Великі роковини” (1898), „На Святоюрській горі” (1900), „Іван Вишенський” (1900), в яких підносяться актуальні питання суспільного життя: моральна й духовна велич пригніченого народу, місце і роль письменника у суспільній боротьбі, мистецтво і життя, громадське й особисте в житті людини. У поемах „Великі роковини” і „На Святоюрській горі” поет відтворив образ Богдана Хмельницького як мудрого державного діяча та послідовного борця за єдність братніх народів.
В історико-філософській поемі „Іван Вишенський” Каменяр створив високохудожній образ видатного письменника полеміста, полум’яного борця проти покатоличення як засобу поневолення українського народу. У поемі утверджується думка про те, що письменник повинен бути разом з народом і боротися за його визволення. Письменник не має права стояти осторонь життя. Така ідея твору.
Дей О.І. Іван Франко. Життя і діяльність. – К.: Дніпро, 1981. – 355 с.
Іван Франко написав багато прозових творів, в яких показав тяжке життя трудящих. Серед цих творів почесне місце займає повість „Борислав сміється” (надруковано в журналі „Світ” у 1881-1882 рр.). Матеріалом для повісті послужили події у Бориславі. В реалістичних картинах Франко показав неминучість організованого виступу робітничого класу проти експлуататорів. Центральним місцем повісті „Борислав сміється” є момент страйку. Франко широко показав стихійне наростання страйку, в якому беруть участь не окремі особи, а весь бориславський народ.
Спогади про Івана Франка. (Збірник). Упорядник О.І.Дей. К.: Дніпро, 1981. – 413 с.
І.Франкові належить ряд художніх творів і наукових праць про життя нашого народу в минулому, про боротьбу проти іноземних загарбників та феодального гніту. Найвидатнішим художнім твором письменника на історичну тему є повість „Захар Беркут” (1883). У ній відображено боротьбу наших предків проти монголо-татарського нападу на Карпатську Русь 1241 року. Змальовуючи давнє життя вільної, дружньої, незалежної тухольської громади, письменник заставляє читача задуматися над сучасним йому безправним підневільним життям народу. „Захар Беркут” належить до найкращих творів української літератури ХІХ століття на історичну тему. Глибокий патріотизм, любов до свободи, героїчність образів зробили повість довговічною.
Грицак Я.Й. „...Дух, що тіло рве до бою...”: Політичний портрет Івана Франка. – Львів: Каменяр, 1990. – 177 с., 4 арк. іл.
Франко був новатором художньої прози, написавши ряд творів, різноманітних за темами і жанрами, які збагатили українську літературу і піднесли її на вищий рівень.
Іван Якович був добре обізнаний з світовою драматургією і театром. Він прихильно відгукувався про драматургічну творчість Кропивницького, Старицького, Карпенка-Карого. Він перекладав на українську мову драматичні твори класиків світової літератури („Борис Годунов” Пушкіна, „Каїн” Байрона, „Фауст” Гете), редагував і видавав із своїми вступними статтями переклади п’єс Шекспіра.
Театральне мистецтво було найвідсталішою ділянкою культурного життя в Галичині. Франко дбав про розвиток реалістичного театру та наближення його до народу. На його думку, „театр має бути школою життя... будити в слухачах критику цього життя...”
П’єси Івана Франка відзначаються правдивістю у змалюванні народного життя, важливими злободенними проблемами, новаторством драматургічної форми. Найкращою п’єсою Каменяра є драма з сільського життя „Украдене щастя” написана в 1893 році. Сюжет драми зародився у Франка під впливом народної „Пісні про шандаря” (жандарма). У соціально-психологічній драмі „Украдене щастя” відтворено життєво правдиві образи людей галицького села, глибоко розкрито соціальні причини трагедії головних персонажів. П’єса відображає темноту, затурканість, безправність галицьких селян. Іван Якович Франко глибоко розкрив внутрішній світ головних героїв, їх психологічний стан, трагізм, погляди на життя. У драмі „Украдене щастя” Франко виступає проти капіталістичного суспільства, яке нівечить життя людей. Уперше п’єсу було поставлено у Львові 1893 році, 1904року – у Києві у постановці братів Тобілевичів. Роль жандарма виконував Микола Садовський, Миколи – Іван Карпенко-Карий. Пізніше роль Задорожного грав А.Бучма, Анни – Наталія Ужвій. Драмі судилася невмируща слава. Ось уже друге століття не сходить вона зі сцени провідних театрів не тільки України, а й усього світу, ввійшовши у золотий фонд театрів.
Крім „Украденого щастя”, письменник написав ще кілька драматичних творів, з яких найбільш відомі „Учитель”, „Сон князя Святослава”, „Майстер Чирняк”.
Драматургічна спадщина Івана Франка є значним внеском у скарбницю не тільки української а й світової класичної драматургії.
Ім’я Івана Франка навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. І нині, в час 150-літнього ювілею поета, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великого Каменяра. Франко був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу. Все життя своє він працював для того, щоб українська література засяяла власним світлом у сім’ї інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів, внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури.
Іван Франко... Діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов’янських народів; ім’я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймають його. Як „велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше”.
Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості великий борець за правду і справедливість, борець за інтереси трудового народу.
Український народ свято шанує пам’ять свого великого сина Івана Франка. Ім’ям письменника названо університети, театри, школи, вулиці багатьох міст. У Львові, в будинку, де жив великий Каменяр відкрито літературно-меморіальний музей Франка.
Пам’ятник І. Франку у Львові
Він дуже гостро відчував свій час, чутливо реагував на заміну буття, володів надзвичайною здатністю висловлювати нові явища, демонстрував оригінальність і сміливість поглядів. Був не лише національним мислителем, котрий стверджував власну націю. Він – мислитель європейського рівня, котрий бачив майбутнє у демократичному способі життя людства.
В спадщину своєму народові Франко залишив біля п’яти тисяч творів, кращі з яких увійшли в золотий фонд української літератури і науки. Вони виходять мільйонними тиражами, вивчаються в школах, звучать з університетських кафедр, із сцен театрів, перекладаються і видаються багатьма мовами світу. Його бойове вогненне слово служить українському народові, допомагаючи пізнати і усвідомлювати багато проблем суспільного життя. Його творчість сприяє вихованню поколінь українських людей і є надбанням духовної культури всього людства. Цим Іван Франко заслужив собі безсмертя.
На шляхах нашої суверенності Іван Франко з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей. Іван Франко – європейський геній – встає сьогодні з нами за збереження Української держави, яку він будував своєю титанічною, каменярською працею.
І ти, Каменяр, разом з нами,
Нам руку крізь час подаєш...
Розкрилися райдужні брами –
І обрій, і обрій без меж...
Під небом миру в сонцем даль залиту
Звучить хода весела і дзвінка...
У нашім серці буде вічно жити
Ім’я безсмертне Великого Каменяра.
Рекомендації до першого уроку.
Сприяння усвідомленню школярами спільних цінностей
української нації: державного суверенітету, незалежності, територіальної
цілісності й демократичних засад державного устрою;
Під час підготовки до проведення першого уроку
рекомендуємо опрацювати нормативно-правове і методичне забезпечення національно-патріотичного
виховання дітей та учнівської молоді, що визначає основні акценти й змістову
лінію уроку.
Форми і методи проведення першого уроку можуть бути
різноманітними і мають стати творчим доробком кожного педагога. Глибоке та
усвідомлене сприйняття теми забезпечить відповідне оформлення класної кімнати
(залу). Зокрема, рекомендуємо використовувати: зображення державної символіки України
– прапор, герб, гімн; географічні карти України, кіровоградської області;
ілюстрації краєвидів України та рідного краю; елементи народної символіки,
вишитий рушник; портрети видатних українців та відомих людей рідного краю;
тексти художніх творів патріотичного спрямування; світлини пам'ятних місць
рідного краю; афоризми про патріотизм, боротьбу за свободу тощо.
До 160-річчя від Дня народження І.Я. Франка
Вчителю літератури
Як той Орфей, герой рапсодний,
Він з неба віщий посланець
Як меч, перо своє натхненне!...
Хай сяє нам благословенно
Ім’я славетного Франка.
М.Вороний
В історії кожного народу є імена, які, мов яскраві зорі крізь роки і століття світять людству своїм вічно невгасаючим світлом.
В історію української культури Іван Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку ХХ ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм, гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону, то він не має собі рівних в українській літературі минулого століття.
І.Франко – співець боротьби, поет глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст, соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор досягнень слов’янської і світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили України, і , нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у народних масах. І в цьому він був сином свого часу, став легендарним Каменярем.
Галактика творів Івана Франка народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна іскра, а насправді незбагненна клітина божественного променя „правдива іскра Прометея”, злетіла з батькового ковадла ще в дитяче серце поета і вибухнула вулканами любові до людей, до праці, до правди, до свободи, заполонила його безмежну душу обертаючи її в безліч світил, які світять ще нині і розширюють свої національні і світові орбіти. В тій іскрі відклався віками національний і соціальний біль українського народу.
Хлопцем маленьким ти з батьком у кузні
Вдивлявся, як іскри летять огняні,
Здавалось, то гнівом палаючі очі,
Що віру гартують в майбутнії дні.
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Івана Франка) Львівської області.
Методичні рекомендації, щодо проведення уроку патріотичного виховання
Завдяки історичній
пам'яті людинастає особистістю, народ
– нацією, країна – державою. М. Грушевський
У духовному і політичному житті кожного народу є події й
роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер
буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України
чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського
народу до вільного, щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч
народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й
домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.Українська держава зможе розвиватися далі лише за умови,
що вона буде знати своє минуле і при цьому пам'ятати, що саме історична
свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації.Події останніх років, коли Україна ціною життя героїв
небесної сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів
відстоює свободу і територіальну цілісність, дають підстави стверджувати, що
переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили
високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Тому одним із
найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та
молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до українського народу.Особливого значення в системі патріотичного виховання
учнів у навчальних закладах області приділяється проведенню першого уроку, який
за змістом та формами роботи є уроком громадянського становлення особистості. Метою першого уроку є формування в учнів розуміння
цілісності й соборності України, усвідомлення особистої відповідальності за
долю держави, українського народу та процеси становлення України як єдиної
політичної нації.Лейтмотивом першого уроку має стати ідея розвитку
української державності як консолідуючого чинника розвитку українського
суспільства та єдності української політичної нації. При цьому важливо
розуміти, що об’єднання різних етносів і регіонів України є визначальним для
національного відродження, розбудови й удосконалення суверенної, правової
держави і громадянського суспільства. Лише завдяки почуттям національної
єдності, злагоди, миролюбності можна зміцнити Україну. Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання: Ознайомлення учнів з основними історичними подіями
становлення державності України; Виховання поваги до державних символів, шанобливого
ставлення до традицій українців та представників інших національностей, які
населяють країну.
Батько був відомий на всю округу коваль, матір Марію також знали як невтомну трудівницю. Вона першою розбудила в дитячому серці Івана поетичні струни, любов до народної пісні. Марія Кульчицька любила співати і знала багато пісень; співані нею синові народні пісні вводили його в світ поезії і багато заважили в розвиткові майбутнього митця слова. Вони навчили його переживати виспівані з сумом людські турботи, недолю і незгоди, ненавидіти зло і кривду. З голосу матері він запам’ятав чимало задушевних ліричних пісень, коломийок, повний цикл весільної пісенності, ряд епічних балад і співанок. Найсердечнішими словами згадував поет матір і її пісні, силу яких відчував усе ясніше й глибше зі зрілістю. Дуже багато дав отой ласкавий материн спів майбутньому поетові, а через нього і українській літературі.
...Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгодин життя
Тихій привіт мені слала, мов ненька,
Сил додала до важкого буття.
В сім’ї привчали до праці, поваги до людей, хотіли щоб дитина вчилася на радість батькам і добро людям.
Малий Франко в батьківській кузні
З шести років Іван навчається в початковій школі в сусідньому селі Ясениця – Сільна, пізніше в Дрогобицькій школі отців – василіан, потім – у Дрогобицькій гімназії. Уже з дитячих років „Кобзар” Тараса Шевченка став його улюбленою книгою. Здібна дитина в сільській школі навчилася читати українською, польською, німецькими мовами.
1865 року помер батько. На шістнадцятому році Франко залишився круглою сиротою. Та вітчим, ріпник, не зачинив перед хлопцем двері знань...
Іван читає твори Гете, Лессінга, Міллера, Расіна, Корнеля німецькою та французькою в оригіналі. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш – „Великдень 1871 року” – присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також „Слово о полку Ігоревім”. Ще гімназистом друкує твори в журналі „Друг” у Львові. Вступивши до студентського „Академічного гуртка”, Франко став активним його працівником і автором: вміщує поезії, переклади. Друкує першу повість „Петрії і Довбущуки” переклад роману М.Чернишевського „Что делать?”, перекладає вірші Пушкіна. Активно обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна.
Іван Франко у студентському гуртку
Навчаюсь в університеті цікавиться філософією, політичною економією, соціологією... Восени 1892 року перебирається у Відень. Слухає лекції, пише докторську дисертацію „Варлаам і Йосиф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія”. У червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.
Іван Франко – студент університету
серед своїх товаришів
Франко був організатором багатьох видань, відомий визначними творами політичної лірики, збірками з філософськими та інтимними мотивами.
Брав активну участь у громадському й політичному житті, за що й відбув чотири арешти за звинуваченням у соціалістичній агітації та пропаганді.
Стимулом до активної різнобічної діяльності була безмежна любов до свого народу, боротьбі за кращу долю він присвятив усе своє життя.
Галичани тричі висували „хлопського сина” до австрійського парламенту та галицького сейму, однак через виборчі махінації його не обирали.
Іван Франко – автор 10 романів і повістей, близько 100 оповідань, новел, нарисів. Його перу належить близько 4000 наукових і публіцистичних праць. Художні й наукові твори писав, крім рідної, польською, німецькою, російською, чеською, болгарською, угорською мовами... володів 14 мовами! У світі людей такої працездатності й такого глибинного рівня знань було небагато. Знав всі слов’янські мови, практично всі європейські. Німецькою, французькою володів досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали.
Лекція Івана Франка у Львівському
університеті в 1895 році.
І наукова, і літературна кар’єра Івана Франка, незважаючи на його талант і незвичайну працездатність, складалася дуже непросто. Не судилося йому стати викладачем... І пішов він за покликанням – пером служити своєму народу.
Пропозицію університету в Софії – прийняти кафедру професора слов’янських літератур – відкинув, бо життєвим переконанням було, що його місце серед народу, якому й належить його праця.
Іван Франко неодноразово бував у Києві. У травні 1886-го одружився тут із Ольгою Хоружинською.
У 1897 році від перевтоми захворів, однак продовжував працювати (треба було думати про родину – мав трьох синів і дочку). На революцію 1905 року відгукується знаменитою поемою „Мойсей”, віршами.
В 1906 році Харківський університет присудив йому почесний ступінь доктора російської словесності. М.Коцюбинський виступає у Чернігові з рефератом „Іван Франко”, у якому називає письменника „людиною могучого голосу і дзвінкого поетичного слова”. Хоч 1908 року знову загострюється хвороба, сильна, уперта натура Франка відчайдушно бореться. Велика перевтома призвела до нервових розладів, паралічу рук і пальців, часткової втрати чутливості ніг, запалення очей і нирок. Навіть не володіючи руками, він продовжував працювати. Багато допомагав старший син, Андрій – писав під диктовку батька, стояв поряд, перегортаючи сторінки, коли той читав поему „Мойсей” по містах і селах Галичини.
Початок Першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі: хвора дружина (нервовий зрив після смерті сина Андрія) перебувала в лікарні, обидва сини – в армії, позбавлений засобів до існування письменник мешкав у домі шкільного товариша... Та й у такому стані не випускав пера.
У 1915 році здоров’я письменника різко погіршало. Навесні наступного року він хворий переїхав до свого будинку у Львові. Тут склав заповіт, в якому свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому товариству імені Т.Г.Шевченка. Помер 28 травня 1916-го. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. На могилі споруджено пам’ятник: висічена на камені фігура робітника-каменяра.
Іван Франко – мов дух стихії,
Що творить в нас і серед нас,
Що будить сили молодії,
Руйнує зло, живить надії
На Україні в лютий час!
Та ніби й не пройшло з тих пір майже століття, бо ж як актуальні його слова й нині: „...мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів... „Із третього покоління франківців у Києві нині живуть Любов і Роланд – онуки та спадкоємці... прагнуть докласти рук і побачити в столиці музей знаменитого діда...”
Твори Івана Франка перекладено багатьма мовами світу, окремі – покладено на музику, деякі – екранізовано й інсценізовано.
- Франко І. Зібрання творів: В 50 т. - К.: Наук. думка, 1976.
- Франко І. Твори в 20-ти т. - К.: Держлітвидав, 1950 - 1956.
- Франко І. Твори в 3-х томах. – К.: Дніпро, 1973.
- Франко І. Твори в 2-х томах. – К.: Дніпро, 1981.
- Франко И. Собрание сочинений в 3-х томах. – М.: Художественная литература, 1990.
-Будівничий української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д.Павличко. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - 640 с.: портр.
- Франко І.Я. Твори: в 3-х т. – К.: Наук. думка, 1991. - 672 с. – (Б-ка укр. літ. Дожовт. укр. літ.).
Акорди: Антол. укр. лірики від смерті Шевченка/ упоряд. І.Франко. – Репринт. вид. з дод. – К.: Веселка, 2005. – 350 с.: іл.
Франко І.Я. Зів’яле листя: Лірична драма/ Пер. польськ. мовою К.Ф.Ангельської; Пер. рос. мовою А.А.Ахматової; Упоряд. і вступ. стаття М.М.Ільницького; Худож. оформл. Б.Р.Пікулицького. – Львів: Каменяр, 2004. – 183 с.: іл. – Укр., пол., і рос.
Франко І. Мозаїка. – Львів: Каменяр, 2002. – 430 с.
Франко І. Украдене щастя. – в кн.: Антологія української драматургії. – К.: Мистецтво, 2004. – с. 222-268.
Франко І. Вибрані твори. – Львів: Каменяр, 1977. – 254 с.
Франко І. Захар Беркут. Повість. – К.: Дніпро, 1984. – 155 с.
Франко І. Мойсей; перехресні стежки. – К.: Наук. думка, 2001. – 384 с. – (Б-ка школяра).
Франко І. Борислав сміється. Boa constrictor: Повісті. – Упоряд. М.Гончарука; іл. худож. С.Адамовича. – К.: Дніпро, 1981. – 397 с. іл.
Франко І. Захар Беркут: Образ громадського життя Карпатської Русі у ХІІІ віці. – К.: Дніпро, 1968. – 225 с.
Франко І. Оповідання/ [Упоряд., авт. вступ. статті і приміт. А.М.Халімончук; худ. оформл. та іл. І.М.Крислача]. Львів: Каменяр, 1979. – 311 с., 5 л. іл. – (Бібл. „Карпати”).
Франко І. Борислав сміється. Повість – Львів: Каменяр, 1975. – 247 с. – (Шкільна бібл.).
Франко І. Гримить. Вірші, поеми. – К.: Рад. шк., 1986. – 671 с., іл.
Франко І. Сонети. – К.: Видав. худ. літ. „Дніпро”, 1984. – 118 с., іл.
Франко І. Вічний революціонер. Вибрані поезії. – К.: Дніпро, 1969. – 124 с., іл.
Франко І. Сойчине крило. Оповідання. – Львів: Каменяр, 1968. – 72 с.
Франко І. Вічний революціонер. Поезії. – К.: Дніпро, 1978. – 142 с., іл.
Франко І. Я думав про людське братерство нове. – Львів: Каменяр, 1979. – 143 с., іл. 7 л. іл.
Франко І. Шевченкознавчі студії/ Упоряд. М.Гнатюк. – Львів: Світ. 2005. – 472 с.
Іван Якович Франко – видатний теоретик і практик дитячої літератури. Великий Каменяр залишив чимало віршованих і прозових творів для дітей. Про них із захопленням писав М. Коцюбинський: „А подивіться, з яким теплом, сердечним почуттям, з якою любов’ю малює він дітей. Доволі пригадати оповідання „Малий Мирон”, „ Грицева шкільна наука”, „Мій злочин” та інші, доволі згадати написані ним для дітей казки і вірші – і стане ясним, що борець уміє любити дітей: Франко наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем якого він зробився”.
Іван Франко завжди підкреслював велике значення специфічних рис і якостей дитячої літератури. Вона, стверджував Франко, має бути максимально дохідливою, цікавою, веселою. У творах для дітей цілком правомірною є вигадка, домисел, фантастика. Неабияке значення має й те, що дитяча література впливає на почуття юних читачів, дає їм естетичну насолоду.
У творі „Байка про байку”, перша частина якого є власне своєрідною теоретичною статтею про специфіку дитячої літератури, Франко відзначає, що розмова з малолітнім читачем має свої особливості, зумовлені психологією дитини.
Не применшуючи важливості інших жанрів дитячої літератури, Франко надає великого значення казці, в якій найбільш повно враховано особливості дитячого сприймання. Адже фантазія і вигадка, наявні в казці, сприяють розвитку і збагаченню дитячої уяви, вражають дітей своєю незвичайністю, хвилюють і збуджують їх. Разом з тим, не зважаючи на елементи фантазії, казка повинна поглиблювати у дітей знання про навколишній світ, ознайомлювати їх з природою і суспільством, навчати їх розуміти людські характери і сприяти формуванню кращих рис характеру дитини.
Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 ч.: Навч. посібник/ Упоряд.: І.А.Луценко, А.М.Подолинний, Б.Й.Чайковський. – К.: Вища школа, 1992. – Ч. 1. – с. 220-232.
Франко І. Земле, моя всеплодющая мати...: Вірші, оповідання, казки: для мол. та серед. шк. віку/ Упоряд., текстолог, підгот. та передм. Н.О.Вишневської; [Обкл. В.І.Касіяна; Мал. В.І.Лопати; Худож. оформл. А.О.Лівня]. - К.: Веселка, 2000. - 399 с.: іл. - (Шк. б-ка).
Видатним явищем в українській дитячій літературі був вихід у світ збірки казок письменника під назвою „Коли ще звірі говорили” (перше видання – 1899 р., друге – 1903 р.). До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: „Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.”
В своїй збірці „Коли ще звірі говорили” Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Франко І. Казки. – К.: Україна, 2003. – 314 с.
Франко І. Коли ще звірі говорили. – К.: Україна, 2003. – 205 с.
Франко І. Лель і Полель. – К.: Веселка, 2005. – 387 с.
Франко І. Малий Мирон: Оповідання: Для мол. шк. в./ Худож. С.Караффа-Корбуд. – Львів: Каменяр, 1978. – 60 с., іл.
Франко І. Осел і Лев: Казка. Для дошкіл. в./ Худож. В.Г.Литвиненко; За ред. С.А.Крижанівського. – К.: Веселка, 1983. – 16 с., іл.
Франко І. А в коваля серце тепле: Вірші. Для дошкіл. в./ Худож. Ю.В.Правдохіна. – К.: Веселка, 1992. – 32 с., іл.
Франко І.Я. Грицева шкільна наука: Оповідання. Для мол. шкіл. в. (Мал. В.А.Євдокименка). – К.: Веселка, 1981. – 15 с., іл.
Особливе місце серед творів Івана Франка займає велика віршована казка „Лис Микита”, призначена для дітей середнього шкільного віку. В основу її Франко поклав поширений у фольклорі й літературі різних народів сюжет, але надав йому сучасного звучання й нової ідейної спрямованості, а також українського національного колориту.
У відомій казці „Фарбований Лис” Іван Якович показав хитрого і нахабного Лиса, який вважав, що „нема нічого неможливого для нього”. Одного разу, ховаючись від псів, він вскочив у діжку з фарбою. А коли став фарбованим і побачив, що його вигляду жахаються всі звірі, скористався цим, щоб здобути царську владу. Зрештою тварини, дізнавшись, хто насправді назвався царем звірів, позбулися цього ошуканця і крутія. Казка зривала ореол вищості з монархів, показувала їх як хижаків і злочинців, байдужих до людського горя.
Казка „Фарбований Лис” належить до шедеврів нашого красного письменства і вже давно посіла чільне місце в дошкільному читанні та в шкільних програмах Міністерства освіти України.
Франко І. Фарбований Лис. – К.:Веселка, 2002. – 24 с. іл.
Франко І. Лис Микита. – Львів: Каменяр, 1970. – 85 с. іл.
Франко І. Фарбований Лис. – Львів: Каменяр, 1982. – 22 с., іл.
В українській літературі другої половини ХІХ століття Іван Франко був одним із найпристрасніших народних співців, продовжувачів традицій народно-революційної поезії Шевченка. Могутнє слово Шевченка супроводжувало Івана Франка усе його творче життя. На творчості великого свого попередника Іван Франко зростав як поет. Та ще більше Шевченкові твори цікавили його як дослідника – на їх прикладі Франко відточував не лише своє мистецьке перо, а й літературознавчий інструментарій. Творча спадщина Івана Франка – один із небагатьох у світовій практиці випадків, коли талановитий письменник пильно вдивляється у свою творчу практику та практику своїх колег як критик та літературознавець. Іван Франко-шевченкознавець пройшов велику еволюцію. Від перших захоплених оцінок Шевченка під час навчання у Дрогобицькій гімназії навіяних його гімназійним учителем І.Верхрадським, до глибоких літературних студій над творчістю геніального поета – такий шлях І.Франка-шевченкознавця.
Народу славного Ви син,
І правди Ви окраса,
Орел долин і верховин
Великий брат Тараса.
У І.Франка найвиразніша тема суспільного життя, революційна боротьба трудящих звучить у поезіях збірки „З вершин і низин”.
Збірка „З вершин і низин” (1887) – видатне явище в українській поезії ХІХ століття. В ній уміщено вірші, що друкувалися в різних журналах. У 1893 році збірка була доповнена і видана вдруге. Основне місце в збірці посідає політична лірика, в якій поет закликає до активної боротьби проти соціального і національного поневолення українського народу і утверджує свої революційно-демократичні погляди.
Збірка відкривається програмною поезією „Гімн” (1980), відомою ще під назвою „Вічний революціонер”. Франко створює образ вічного революціонера як втілення могутності, незламності народу в його визвольній боротьбі. Вічний революціонер – це одвічне поривання до боротьби за краще життя, за волю.
Одним з найвизначніших віршів Франка є „Каменярі” (1878), написаний після першого ув’язнення. В образі каменярів, що з молотами в руках пробивають шлях до світлого майбутнього, письменник показує боротьбу відважних, самовідданих революціонерів – борців за щасливе майбутнє людства. Розбити скалу – гнобительський лад – і прокласти шлях до людського щастя – важка і небезпечна праця, але вона не страшить революціонерів. Франко глибоко вірить у перемогу революції, яка знищить царство буржуїв – гнобителів народу, бо лави революціонерів невпинно ростуть.
Збірка поезії Івана Франка „Зів’яле листя” (з підзаголовком „Лірична драма”) створювалася більше десяти років і вийшла в світ у 1896 році. Ця збірка найліричніша у поезії Івана Франка. Це щоденник особистих почуттів героя, наділеного живою душею, освіченою, розумною, тонким відчуттям душевного болю і величністю образного мислення і світобачення. Саме тому багато віршів Каменяра стали народними піснями.
Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. - К.: "Либідь", 2006. - 360 с.; іл.
Вона складається з трьох частин, образно названих жмутками (жмутки листя). У збірці „Зів’яле листя” вміщено інтимну лірику, в якій оспівуються глибокі почуття палкого, але не щасливого кохання.
Поезія „Чого являєшся мені у сні?” є однією з найкращих у збірці. В ній хвилююче відтворено ніжну, велику, але неподілену любов ліричного героя. Тільки уві сні з’являється йому образ коханої і тривожить його зранене любов’ю серце. Вірш „Чого являєшся мені у сні?” композитором К.Данькевичем покладений на музику.
У 1898 році вийшла збірка „Мій ізмарагд”. Пізніше Франко поповнив її новими поетичними творами і в 1911 році видав під назвою „Давнє і нове”. Поезії збірки знаменують дальше піднесення громадських мотивів у творчості письменника. У поезіях „Сідоглавому”, „Декадент” Франко виступає, як полум’яний патріот своєї батьківщини. У вірші „Декадент” (1896) Каменяр, висловлює свої погляди на завдання поезії та призначення поета.
Історія української літератури: У 2-х томах. Т.1: Дожовтнева література. – К.: Наукова думка, 1987. – с. 442-478.
Івану Яковичу Франкові належить ряд високохудожніх з глибоким філософським змістом поем: „Панські жарти” (1887), „Великі роковини” (1898), „На Святоюрській горі” (1900), „Іван Вишенський” (1900), в яких підносяться актуальні питання суспільного життя: моральна й духовна велич пригніченого народу, місце і роль письменника у суспільній боротьбі, мистецтво і життя, громадське й особисте в житті людини. У поемах „Великі роковини” і „На Святоюрській горі” поет відтворив образ Богдана Хмельницького як мудрого державного діяча та послідовного борця за єдність братніх народів.
В історико-філософській поемі „Іван Вишенський” Каменяр створив високохудожній образ видатного письменника полеміста, полум’яного борця проти покатоличення як засобу поневолення українського народу. У поемі утверджується думка про те, що письменник повинен бути разом з народом і боротися за його визволення. Письменник не має права стояти осторонь життя. Така ідея твору.
Дей О.І. Іван Франко. Життя і діяльність. – К.: Дніпро, 1981. – 355 с.
Іван Франко написав багато прозових творів, в яких показав тяжке життя трудящих. Серед цих творів почесне місце займає повість „Борислав сміється” (надруковано в журналі „Світ” у 1881-1882 рр.). Матеріалом для повісті послужили події у Бориславі. В реалістичних картинах Франко показав неминучість організованого виступу робітничого класу проти експлуататорів. Центральним місцем повісті „Борислав сміється” є момент страйку. Франко широко показав стихійне наростання страйку, в якому беруть участь не окремі особи, а весь бориславський народ.
Спогади про Івана Франка. (Збірник). Упорядник О.І.Дей. К.: Дніпро, 1981. – 413 с.
І.Франкові належить ряд художніх творів і наукових праць про життя нашого народу в минулому, про боротьбу проти іноземних загарбників та феодального гніту. Найвидатнішим художнім твором письменника на історичну тему є повість „Захар Беркут” (1883). У ній відображено боротьбу наших предків проти монголо-татарського нападу на Карпатську Русь 1241 року. Змальовуючи давнє життя вільної, дружньої, незалежної тухольської громади, письменник заставляє читача задуматися над сучасним йому безправним підневільним життям народу. „Захар Беркут” належить до найкращих творів української літератури ХІХ століття на історичну тему. Глибокий патріотизм, любов до свободи, героїчність образів зробили повість довговічною.
Грицак Я.Й. „...Дух, що тіло рве до бою...”: Політичний портрет Івана Франка. – Львів: Каменяр, 1990. – 177 с., 4 арк. іл.
Франко був новатором художньої прози, написавши ряд творів, різноманітних за темами і жанрами, які збагатили українську літературу і піднесли її на вищий рівень.
Іван Якович був добре обізнаний з світовою драматургією і театром. Він прихильно відгукувався про драматургічну творчість Кропивницького, Старицького, Карпенка-Карого. Він перекладав на українську мову драматичні твори класиків світової літератури („Борис Годунов” Пушкіна, „Каїн” Байрона, „Фауст” Гете), редагував і видавав із своїми вступними статтями переклади п’єс Шекспіра.
Театральне мистецтво було найвідсталішою ділянкою культурного життя в Галичині. Франко дбав про розвиток реалістичного театру та наближення його до народу. На його думку, „театр має бути школою життя... будити в слухачах критику цього життя...”
П’єси Івана Франка відзначаються правдивістю у змалюванні народного життя, важливими злободенними проблемами, новаторством драматургічної форми. Найкращою п’єсою Каменяра є драма з сільського життя „Украдене щастя” написана в 1893 році. Сюжет драми зародився у Франка під впливом народної „Пісні про шандаря” (жандарма). У соціально-психологічній драмі „Украдене щастя” відтворено життєво правдиві образи людей галицького села, глибоко розкрито соціальні причини трагедії головних персонажів. П’єса відображає темноту, затурканість, безправність галицьких селян. Іван Якович Франко глибоко розкрив внутрішній світ головних героїв, їх психологічний стан, трагізм, погляди на життя. У драмі „Украдене щастя” Франко виступає проти капіталістичного суспільства, яке нівечить життя людей. Уперше п’єсу було поставлено у Львові 1893 році, 1904року – у Києві у постановці братів Тобілевичів. Роль жандарма виконував Микола Садовський, Миколи – Іван Карпенко-Карий. Пізніше роль Задорожного грав А.Бучма, Анни – Наталія Ужвій. Драмі судилася невмируща слава. Ось уже друге століття не сходить вона зі сцени провідних театрів не тільки України, а й усього світу, ввійшовши у золотий фонд театрів.
Крім „Украденого щастя”, письменник написав ще кілька драматичних творів, з яких найбільш відомі „Учитель”, „Сон князя Святослава”, „Майстер Чирняк”.
Драматургічна спадщина Івана Франка є значним внеском у скарбницю не тільки української а й світової класичної драматургії.
Ім’я Івана Франка навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. І нині, в час 150-літнього ювілею поета, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великого Каменяра. Франко був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу. Все життя своє він працював для того, щоб українська література засяяла власним світлом у сім’ї інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів, внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури.
Іван Франко... Діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов’янських народів; ім’я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймають його. Як „велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше”.
Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості великий борець за правду і справедливість, борець за інтереси трудового народу.
Український народ свято шанує пам’ять свого великого сина Івана Франка. Ім’ям письменника названо університети, театри, школи, вулиці багатьох міст. У Львові, в будинку, де жив великий Каменяр відкрито літературно-меморіальний музей Франка.
Пам’ятник І. Франку у Львові
Він дуже гостро відчував свій час, чутливо реагував на заміну буття, володів надзвичайною здатністю висловлювати нові явища, демонстрував оригінальність і сміливість поглядів. Був не лише національним мислителем, котрий стверджував власну націю. Він – мислитель європейського рівня, котрий бачив майбутнє у демократичному способі життя людства.
В спадщину своєму народові Франко залишив біля п’яти тисяч творів, кращі з яких увійшли в золотий фонд української літератури і науки. Вони виходять мільйонними тиражами, вивчаються в школах, звучать з університетських кафедр, із сцен театрів, перекладаються і видаються багатьма мовами світу. Його бойове вогненне слово служить українському народові, допомагаючи пізнати і усвідомлювати багато проблем суспільного життя. Його творчість сприяє вихованню поколінь українських людей і є надбанням духовної культури всього людства. Цим Іван Франко заслужив собі безсмертя.
На шляхах нашої суверенності Іван Франко з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей. Іван Франко – європейський геній – встає сьогодні з нами за збереження Української держави, яку він будував своєю титанічною, каменярською працею.
І ти, Каменяр, разом з нами,
Нам руку крізь час подаєш...
Розкрилися райдужні брами –
І обрій, і обрій без меж...
Під небом миру в сонцем даль залиту
Звучить хода весела і дзвінка...
У нашім серці буде вічно жити
Ім’я безсмертне Великого Каменяра.
Рекомендації до першого уроку.
Сприяння усвідомленню школярами спільних цінностей
української нації: державного суверенітету, незалежності, територіальної
цілісності й демократичних засад державного устрою;
Формування правової культури, правосвідомості учнів, їх
поваги до конституції України, законів України, усвідомлення своїх прав, свобод
та обов'язків;
Формування готовності служити батьківщині своєю працею та
стати на захист державних інтересів країни;
Виховання людяності, гідності, справедливості,
толерантності, відповідальності – основних моральних цінностей, що визначають
ставлення до людей і сприяють єдності країни, стабільності, миру і злагоді в Україні;
Мотивування учнів до усвідомленої поведінки на основі
розуміння та прийняття ними морально-правових регуляторів життя суспільства і
держави;
Формування негативного ставлення до проявів
дискримінації, жорстокості та насильства, засудження військової агресії;
Формування мовленнєвої культури;
Спонукання зростаючої особистості до активної протидії
українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму [3, с. 172].
Як називається наша батьківщина?
Які символи нашої держави ти знаєш?
Що являє собою герб України?
Які кольори на прапорі України?
Як називається урочиста пісня, що є символом держави?
На якій вулиці знаходиться твоя школа?
Яка річка протікає через твоє місто (село)?
Які села та міста Івано-Франківщини ти знаєш?
Чи згодні ви з висловом: «без верби й калини нема України»?
Чому так говорять?
Як ви розумієте прислів’я: «за рідний край і життя
віддай»? Чому?
Чи задумувався ти над тим, що людина, зриваючи гарну
квітку, робить біднішим свій рідний край?
Національний музей історії України (3d-тур).
Музей писанкового розпису.
Музей національної архітектури та побуту «Пирогово».
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Історико-археологічний музей «Прадавня Аратта – Україна»
в с.Трипілля.
Віртуальна екскурсія музеєм археології в Батурині.
Віртуальна екскурсія національним військово-історичним
музеєм України.
Музей історії запорозького козацтва.
Музей гетьманства.
Музей М.С. Грушевського.
Віртуальна екскурсія Острозьким замком.
Віртуальна екскурсія заповідником «поле полтавської
битви».
Віртуальна екскурсія літературно-меморіальним музеєм Григорія
Сковороди.
Віртуальна екскурсія цитаделлю Батуринської фортеці.
Презентація українського дитячого художнього фільму «Іван Сила» (за книгою Олександра Гавриша «неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої
людини світу»);
Майстер-клас із виготовлення арт-листівки для
українського воїна;
Інтерактивна розмова про волонтерство «Відкриті серця України»;
Презентація проектів «вся Україна читає дітям» та
«простір української дитячої книги»;
Колективна гра зі створення панно «Україна – моя
країна!»;
Музейне заняття «Родинна пам’ять – створи музей своєї
родини»;
Майстер-клас «прикрасимо наше місто (село)»;
Фото-проект «світ у дитячих долонях»;
Авторський стріт-арт на асфальті крейдою (малюнок і
назва);
Гра-репортаж «видатні імена сучасності»;
Звіт-мандрівка «сюжетні замальовки рідного краю».
***
Концепція національно-патріотичного виховання дітей та
молоді, затверджена наказом міністерства освіти і науки України від 16.06.2015
р. № 641.
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного
виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженні наказом
міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641.
Україна – єдина країна. Розробки уроків і позакласних
заходів для проведення першого уроку у 2014/2015 навчальному році: [методичний
посібник] / укладачі: Ю.В. Міцай, С.М. Пляка, О.П. Третяк, о.в. Ревнивцева. – Кіровоград: фо-п Александрова М.В., 2014. – 172 с.
Під час підготовки до проведення першого уроку
рекомендуємо опрацювати нормативно-правове і методичне забезпечення національно-патріотичного
виховання дітей та учнівської молоді, що визначає основні акценти й змістову
лінію уроку.
Окрім того, на етапі підготовки до уроку педагогу варто
ознайомитися з науковою, науково-популярною, художньою літературою
національно-патріотичного спрямування, яку видано впродовж 2013-2015 рр.
Це сприятиме усвідомленому розумінню суспільно-політичних
змін у країні та забезпечить поглиблене опрацювання термінів «патріотизм»,
«нація».
Реалізації вищезазначених завдань уроку сприятиме
створена вчителем урочиста атмосфера, емоційне піднесення, що налаштовує та
спонукає учнів до вивчення історії України, рідного краю, усвідомлення
школярами спільних цінностей української нації, викликає бажання дізнатися
більше про життя і творчість видатних українців.
Для ефективного проведення першого уроку важливим є не
лише знання педагога та вміле врахування ним вікових й психологічних
особливостей дітей, а й особистий приклад, його погляди та практичні дії,
відвертість, емоційність, оптимізм та активна патріотична позиція вчителя.
Доцільними будуть наявність елементів державної символіки
в одязі вчителя та учнів, використання жовто-блакитних кольорів, національного
вбрання, що підкреслить єдність української нації.
Форми і методи проведення першого уроку можуть бути
різноманітними і мають стати творчим доробком кожного педагога. Глибоке та
усвідомлене сприйняття теми забезпечить відповідне оформлення класної кімнати
(залу). Зокрема, рекомендуємо використовувати: зображення державної символіки України
– прапор, герб, гімн; географічні карти України, кіровоградської області;
ілюстрації краєвидів України та рідного краю; елементи народної символіки,
вишитий рушник; портрети видатних українців та відомих людей рідного краю;
тексти художніх творів патріотичного спрямування; світлини пам'ятних місць
рідного краю; афоризми про патріотизм, боротьбу за свободу тощо.
Моделюючи структуру та зміст першого уроку в початковій
школі, необхідно спиратись на здобутий особистістю морально-духовний фундамент
у дошкільному віці та в процесі родинного виховання.
Основний зміст першого уроку для молодших школярів
доцільно спрямувати на соціалізацію особистості, набуття нею громадянських
якостей, дотримання соціальних норм і правил. При цьому важливо формувати
здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини; дитячої спільноти; як
учня; жителя міста чи села; виховувати в неї любов до рідного дому, краю,
вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.
У ході проведення уроку для цієї вікової групи радимо
використовувати художні твори для читання та драматизації, різноманітні тексти
виховного і повчального змісту. Їх аналіз та обговорення сприяє вихованню в
молодших школярів любові до рідного краю і своєї батьківщини, поваги до
національних традицій і символів українського народу, формуванню почуття
гордості за відомих людей України, турботливого ставлення до цінностей і
надбань нашої країни.
Як правило, такі тексти готуються вчителем заздалегідь та
сприяють поглибленню знань дітей, зокрема: про походження назви столиці нашої
країни, рідного міста чи села, річки та інших географічних назв України; про
красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої
країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей,
спортсменів, акторів, артистів тощо).
Складовою першого уроку для учнів молодшого шкільного
віку може стати підготовка і презентація проектів патріотичного змісту, як
наприклад: написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів
підтримки своїм ровесникам, котрі перебувають в зоні АТО, вітальних листівок захисникам
вітчизни тощо.
Для учнів 1-4-х класів рекомендуємо використати серію
творчих завдань.
1. Складіть казку про свій рід (родину, сім’ю).
2. Складіть казку про Україну (або свій рідний край).
3. Зберіть поштові марки на тему: визначні (історичні)
місця та видатні люди України, Івано-Франківщини; пам’ятники України.
4. Малювання на тему: «Малюнок сім’ї» або «дім. Дерево.
Людина», «Ти у мене єдина, Україно», «Ми всі єдина сім’я» (про традиції різних
народів), «Як тебе не любити, мій рідний краю!», «Які ми, українці?» (які риси
характеру притаманні нам).
5. Конкурс малюнків на кращу шкільну символіку.
6. Міні твори на тему: «Моя Україна», «З історії мого
рідного краю», «Мій рід (родовід)», «Козацькому роду нема переводу»,
«Найвідоміші українці», «Я і моя улюблена казка», «Моє рідне місто (село)», «Я і моя улюблена народна пісня», «Я горджусь тобою, Україно!», «Я і культура мого народу», «Україна через 20 років».
7. Виборювання дітьми почесного права сфотографуватися
біля державного прапора України, який знаходиться у школі (для кращих знавців
рідної мови, переможців конкурсів, змагань, фестивалів).
8. Вікторина «люби, вивчай свій рідний край» (за Т.
Ситник):
Доцільними будуть запропоновані дітям проблемні питання,
що спонукають їх до діалогу, висловлювання власної позиції та ставлення до
відповідних учинків. Так, наприклад, мотивувати дітей до вдумливого аналізу
своєї поведінки та готовності бути гідним громадянином України можна через
низку запитань:
Під час проведення першого уроку учитель може
запропонувати тестові методики та завдання, результати яких використати для
подальшого проектування (корегування) виховного процесу, а саме: формування
патріотичних почуттів, соціальної та громадянської компетентностей особистості.
З метою виявлення знань змісту понять «родина», «рідня»,
«рід», «родовід» у дітей 2-3-х класів рекомендуємо використати тестові завдання
(за В. Семенко).
1. Родина – це…
А) мама, тато, діти, бабусі, дідусі, усі родичі;
Б) члени сім’ї, які живуть разом;
В) рідна земля.
2. Рідня – це…
А) усі родичі, які є в людини;
Б) тільки ті родичі, які живуть в одному помешканні;
В) сім’я.
3. Рід – це…
А) усі давні і теперішні родичі;
Б) усі давні родичі;
В) усі теперішні родичі.
4. Родовід – це…
А) імена родичів, які ми знаємо;
Б) імена всіх родичів: давніх і теперішніх.
5. Запишіть імена і по батькові членів вашої родини.
Для учнів 2-4-х класів пропонуємо такі тестові завдання
(за В. Тетьоркіною):
1. Віднови прислів’я та поясни його зміст.
Батьківщина, без, людина, що, соловей, пісні, без.
2. Продовж речення.
Моя батьківщина – ____________________________________________________________________________
Бути справжнім українцем – значить,
___________________________________________________________
Патріотом називають людину, яка
_____________________________________________________________
Громадянин України – це той, хто
_______________________________________________________________
Я хотів би бачити свою
батьківщину____________________________________________________________
День незалежності України
_____________________________________________________________________
Найбільші міста України
________________________________________________________________________
Найбільші ріки України
__________________________________________________________________________
Найбільші озера україни_________________________________________________________________________
Що ти можеш зробити для того, щоб зберегти багатство і
красу нашої вітчизни? _____________________
Якими народними промислами займалися українці у
давнину?_________________________________________
З метою виявлення рівня розуміння цінності батьківщини
молодшими школярами рекомендуємо використати експериментальні методики
«розуміння гуманістичних цінностей» (для учнів 3-4 класів), де учням необхідно
віднайти правильний варіант серед запропонованих відповідей, який найбільше
підходить до поданого поняття та правильно розкриває його сутність, наприклад:
1. Любити батьківщину – це…
А) знати й шанувати історію, мову, культуру свого народу;
Б) брати участь у добрих справах;
В) знати гімн, герб, прапор України.
2. Патріот – це той, хто…
А) любить свою батьківщину, свій народ;
Б) любить те місце, де народився;
В) любить свій рідний край.
Використання методики незакінчених речень допоможе у
вихованні патріотичних почуттів, правової культури, основних моральних
цінностей – людяності, гідності, справедливості, толерантності,
відповідальності.
Пропонуємо орієнтовні приклади незакінчених речень:
1. Для мене Батьківщина – це…
2. Моя Батьківщина – це…
3. У ставленні до батьків я маю…
4. У ставленні до Батьківщини я маю…
5. Я маю право…
6. Моїми обов'язками є…
7. Громадянин України – це той, хто…
8. Бути патріотом означає…
9. Я люблю свою рідну землю, тому що…
10. Любити свій рідний край означає…
11. Я можу зробити для моєї Батьківщини…
12. Я покладаю надію на Батьківщину…
Під час проведення першого уроку для учнів основної та
старшої школи важливо донести ідею української державності як консолідуючого
чинника розвитку суспільства й нації в цілому.
Моделюючи зміст уроку для цієї вікової групи, необхідно
приділити увагу питанням відновлення історичної пам’яті, ознайомивши учнів з
тривалими державницькими традиціями України через висвітлення історії київської
русі, великого князівства литовського, війська запорозького, гетьманщини,
української народної республіки, гетьманату Павла Скоропадського, західноукраїнської
народної республіки, карпатської України та інших українських визвольних
проектів. На особливу увагу заслуговує формування української політичної
культури в часи речі посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі
кримського ханату як держави кримськотатарського народу [1, с. 3].
Висвітлюючи сторінки історії, варто звернути увагу учнів,
що українці – козацька нація. А запорозька січ була і залишається нині
синонімом свободи, незалежності, людської й національної гідності.
З метою поглиблення знань учнів з історико-культурної
спадщини країни, її політичного та соціального розвитку радимо використовувати,
на вибір вчителя, віртуальні екскурсії музеями України, зокрема:
Особливого значення набуває ознайомлення учнів з історією
героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого
історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух,
студентська революція на граніті, помаранчева революція, революція гідності,
бойові дії на сході України [1, с. 3].
У ході проведення першого уроку доцільно приділити увагу
революційним змінам, що відбулись у листопаді 2013 р. – березні 2014 р., та
продемонстрували готовність молодого покоління відстоювати національні
цінності, українську державність, орієнтацію на фундаментальні орієнтири
світової цивілізації.
Події, які переживає народ України упродовж 2013-2015
рр., ще раз засвідчили, що проголошена у 1991 р. Державна незалежність потребує
постійного захисту, глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо
нас. Тому на урок рекомендуємо запросити учасників бойових дій на сході країни,
представників волонтерських організацій, учасників революції гідності, членів
сімей героїв небесної сотні та полеглих бійців АТО.
Темами для обговорення мають бути мужність українських
військових та добровольців, їх вірність присязі українському народові,
готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих
українців, які виявили свою громадянську позицію.
Логічним продовженням теми відстоювання прав людини,
єдності народу України, цілісності її території, мужності і героїзму в ім’я
свободи і незалежності буде демонстрація та обговорення
документально-публіцистичних фільмів та тематичних відеороликів, присвячених
революції гідності, героям небесної сотні, бойовим діям на сході країни.
На етапі підготовки до першого уроку важливо організувати
відвідування військовослужбовців, які отримали поранення внаслідок виконання
бойових завдань та проходять реабілітацію, спонукати учнів до написання листів
до вояків у рамках всеукраїнської акції «лист пораненому».
Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність,
активними учасниками якої є педагоги, учні, батьки. Це сприяє встановленню
соціальних зав’язків, опануванню дітьми нових навичок, формуванню у них
відповідальної патріотичної поведінки.
Під час першого уроку рекомендуємо організувати зустрічі
з волонтерами, які з перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати
війська захисним спорядженням, ліками, продовольством та, не зважаючи на ризик,
вивозять із захоплених міст і сіл мирних громадян. Звернення до подій минулого
та сьогодення буде доцільним завдяки використанню літературної спадщини
українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Барки, У. Самчука, Т.
Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара, О. Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників.
Глибокий аналіз подій, учинків героїв їх творів сприятиме
формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і
інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських
цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю. Таке розуміння історичного
процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну
особистість.
Щоб художні твори, які вчитель використовує для
проведення першого уроку, забезпечили формування в учнів морально-етичних
цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією,
необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями
суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проводити аналогії із
сучасністю; через мистецтво слова виховувати любов до батьківщини й рідної
мови, її історії та культури, пробуджувати національну свідомість.
Ефективність проведення першого уроку значною мірою
залежить від вибору форм та методів його організації. Пріоритетна роль має
належати активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії,
спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного
мислення, ініціативи й творчості, відкритості, толерантного ставлення до
відмінностей між людьми. Тому радимо використовувати: соціально-проектну
діяльність, метод відкритої трибуни, демократичний діалог, диспут, дебати,
брейн-ринг, уроки пам’яті, уроки мужності, акції та флешмоби патріотичного
спрямування.
Ураховуючи гнучку структурну організацію першого уроку,
де учні є активними учасниками урочистого заходу, у процесі підготовки до його
проведення рекомендуємо використати елементи інновацій:
На перший урок можна запросити гостей – представників
органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, батьківської громади,
діячів культури і науки, активістів громадських організацій та волонтерського
руху, учасників історичних подій, відомих земляків, знавців і шанувальників
історії рідного краю. Живе спілкування з гостями, зокрема з людьми, які є
гордістю України, нашої області, міста, має велике виховне значення.
У ході підготовки до першого уроку рекомендуємо
використовувати розробки уроків та позакласних заходів педагогів області, що
спрямовані на формування у школярів української громадянської ідентичності
шляхом вивчення історії держави, її національних і культурних традицій, поваги
до законів України, усвідомлення морально-правових норм та загальнолюдських
цінностей суспільства.
За матеріалами сайту http://infosvit.if.ua/
Немає коментарів :
Дописати коментар