вівторок, 2 березня 2021 р.

Постать Тараса Шевченка давно стала символічною для України. Тарас Шевченко знайомий кожному українцю ще змалечку. Талант його багатогранний. Творчість Шевченка оригінальна – за його віршами та художніми полотнами можна вивчати історію України. Тарас Шевченко по праву може вважатися першим громадянським ліриком України

    ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ

Тарас Шевченко:

  • Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства; основоположник нової української літератури; втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови
  • Художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, в тому числі портретів та автопортретів, акварелей, рисунків
  • Офортист – академік гравюри: один із перших в тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети
  • Громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номеру журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду

Важкими і крутими шляхами доля вела Тараса від порогу батьківської хати до Будищ, Вільно, Петербурга, Казахстану, аж до всесвітнього визнання. Але він ніколи не забував, якого роду-коріння, не цурався тої мови, «що мати співала, як малого повивала, з малим розмовляла...». Тричі повертався до рідної Керелівки, аби пройтися стежинами свого дитинства, схилити голову перед могилами батьків, зустрітися з братами і сестрами. Над усе мріяв жити в Україні, але не судилося

  • Жив 47 літ. З того 24 був кріпаком, 9 – вільним, 10 – на засланні, а решту провів під поліційним наглядом

ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ

  • 1814 рік, 25 лютого (9 березня за н. ст.). У селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині в родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Енгельгардта, народився син Тарас
  • 1815 рік. Сім'я Григорія Івановича Шевченка переселилася до села Кирилівки (до початку XIX ст. Керелівка, до 1929 — Кирилівка, зараз Шевченкове), де й пройшли дитячі роки Шевченка

«И вот стоит передо мною наша бедная, старая белая хата, с потемневшею соломенною крышею и черным дымарем, а около хаты на прычилку яблуня с краснобокими яблоками, а вокруг яблуни цветник, любимец моей незабвенной сестры, моей терпеливой, моей нежной няньки! А у ворот стоит старая развесистая верба с засохшею верхушкою, а за вербою стоит клуня, окруженная стогами жита, пшеницы и разного, всякого хлеба; а за клунею, по косогору, пойдет уже сад. Да какой сад!.. густой, темный, тихий... А за садом левада, а за левадою долина, а в долине тихий, едва журчащий ручей, уставленный вербами и калиною и окутанный широколиственными, темными, зелеными лопухами...» (Повесть "Княгиня")

  • 1823 рік. Померла мати Тараса — Катерина Якимівна Шевченко. Батько одружується вдруге з удовою, у якої було своїх троє дітей
  • 1825 рік. Помер батько Тараса
  • 1826 рік. Тарас Шевченко йде в Кирилівську школу в найми до вчителя-дяка Петра Богорського
  • 1827—1828 роки. Тарас пробує навчатися живопису у місцевих малярів. Після невдалих спроб влаштуватися в науку до малярів, Тарас повертається в с. Кирилівку. Пасе громадську череду. Наймитує
  • 1828 рік. Тараса забирають у двірню поміщика Енгельгардта. Працює кухарчуком, а потім — козачком
  • 1829 рік. Разом з поміщиком побував у Корсуні, Києві, а пізніше потрапляє в Литву у м. Вільно. У Вільно вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює

     

    Перший портрет Шевченка (експерти вважають його автопортретом, Вільно, 1829 р.)
    Ілюстрація до творів Шевченка (конкурс дитячих робіт)
    В науку

  • 1831 рік. Енгельгардт переїжджає в Петербург. Слідом за ним в обозі разом з іншими дворовими прибув до Петербурга і Тарас
  • 1832 рік. Поміщик віддав Шевченка в науку до цехового майстра-живописця В. Ширяева. На вечорах у Ширяева Тарас Шевченко слухає читання творів О. Пушкіна, В. Жуковського та інших письменників
  • 1835 рік. У Літньому саду Шевченко познайомився з учнем Академії художеств Іваном Максимовичем Сошенком
  • 1937 р. Починає писати вірші. Перші вірші Тараса друкувалися в альманасі Євгена Грибінки "Ластівка"

    Гребінка писав до Харкова Квітці-Основ’яненку: «…тут є у мене один земляк Шевченко, що то за завзятий писати вірші, то нехай йому сей та той! Як що напише, то тільки цмокни та вдар руками об поли! Він мені дав гарних стихів на Збірник». А в січні 1839 р.: «У мене тут є чудесний помічник – Шевченко, людина подиву гідна…»

    Серед перших спроб поета збереглася лише "Причинна". Уривки з поезії:

    Реве та стогне Дніпр широкий,
    Сердитий вітер завива,
    Додолу верби гне високі,
    Горами хвилю підійма.
    І блідний місяць на ту пору
    Із хмари де-де виглядав,
    Неначе човен в синім морі
    То виринав, то потопав

    Така її доля… О Боже мій милий!
    За що ж ти караєш її, молоду?
    За те, що так щиро вона полюбила
    Козацькії очі?.. Прости сироту!
    Кого ж їй любити?
    Ні батька, ні неньки,
    Одна, як та пташка в далекім краю.
    Пошли ж ти їй долю –
    вона молоденька,
    Бо люде чужії її засміють

    Защебетав жайворонок,
    Угору летючи;
    Закувала зозуленька,
    На дубу сидячи;
    Защебетав соловейко –
    Пішла луна гаєм;
    Червоніє за горою;
    Плугатир співає


  • 1838 рік. Видатні діячі російської та української культури організували лотерею. Шевченка було викуплено на волю за гроші, одержані від лотереї, на якій було розіграно портрет В. Жуковського роботи К. Брюллова
  • 1838-1845 роки. Шевченко навчається в Академії мистецтв в Петербурзі. Отримує нагороди за навчальний малюнок, картину «Хлопчик-жебрак ділиться хлібом з собакою» та акварель «Циганка-ворожка»
  • 1840 рік. Вийшов “Кобзар”

Квітень. Вийшла з друку перша збірка творів Т. Шевченка під назвою «Кобзар», де були вміщені твори: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»

27 квітня. Відбувся літературний вечір на квартирі у письменника О. Струговщикова, на якому були присутні: К. Брюллов, М. Глінка, В. Бєлінський, М. Маркевич, Т. Шевченко, Ф. Толстой, І. Панаєв, Ф. Одоєвський та інші діячі культури. 9 травня. На вечорі в історика М. Маркевича були: Т. Шевченко, Ф. Толстой, М. Глінка, О. Нікітенко, О. Струговщиков та ін.

Травень — червень. Ряд журналів та газет вмістили рецензії на «Кобзар» Шевченка

  • 1839 – 1841 роки. Шевченко працює над поемою “Гайдамаки”
  • 1843 рік. Разом з українським письменником Є. Гребінкою поет виїхав на Україну. Зупинявся у Качанівці в маєтку Г. Тарновського, де в попередні роки гостювали М. Глінка, М. Гоголь, В. Штернберг, В. Забіла та інші діячі російської та української культури
  • Подорожує по селах і містах України, знайомиться з життям народу, виконує ряд етюдів та начерків. Гостює в своїх родичів у Кирилівці. Малює хату батьків і портрет діда Івана
  • 1844 рік. Після подорожі по Україні у лютому їде в Петербург. По дорозі зупиняється в Москві, де знайомиться з видатним артистом Московського театру, основоположником реалістичного театрального мистецтва Михайлом Щепкіним. Закінчив поему «Сон» («У всякого своя доля»)
  • Вийшов альбом Шевченка «Живописна Україна»
  • 1845 рік. Поетом написано п’ять поем: ”Кавказ”, ”Єретик”, ”Великий льох”, ”Наймичка”, “І мертвим, і живим…”
  • 1845 рік. Зарахований співробітником Київської археографічної комісії. 25 грудня хворий поет у Переяславі написав свій знаменитий «Заповіт»
  • 1846 рік, вересень - жовтень. За завданням Київської археографічної комісії вивчає Поділля і Волинь
  • 1846 рік. Т. Г. Шевченко вступає в Києві до таємного Кирило-Мефодіївського товариства
  • 1847 рік. Т. Г. Шевченко затверджений на посаду вчителя малювання в Київському університеті

     

    Іван Сошенко
    Автопортрет
    Шевченко в майстерні Карла Брюллова

  • 28 лютого. Студент Київського університету О. Петров подав донос про існування таємної організації — Кирило-Мефодіївського товариства та про його учасників
  • 6 квітня. Поета заарештовано
  • 17—30 квітня. Шевченка відправлено в Петербург. Поміщик Енгельгард законтрактував Шевченка цеховому майстру В. Ширяєву

На вечорах у Ширяєва Тарас Шевченко разом із своїм товаришем Федотом Ткаченком слухає читання творів О. Пушкіна, В. Жуковського та інших письменників. У цей час у Петербурзі він білими літніми ночами перемальовує статуї в Літньому саду

  • 30 травня. Т. Г. Шевченкові оголошено царський вирок про заслання його рядовим солдатом до Орської фортеці «під суворий нагляд з забороною писати й малювати»
  • 18 червня. Шевченка відправлено з Оренбурга до Орської фортеці
  • 1848 рік. Шевченко приймає участь в науковій експедиції з вивчення Аральського моря
  • 1848-1858 роки. Військова служба в Окремому Оренбурзькому корпусі
  • 12 червня 1857 р. незадовго до звільнення поет починає вести щоденник, якому довіряє свої сокровенні думки

Сегодня уже второй день, как сшил я себе и аккуратно обрезал тетрадь для того, чтобы записывать, что со мною и около меня случится. Теперь еще только девятый час, утро прошло как обыкновенно, без всякого замечательного происшествия, увидим, чем кончится вечер. А пока совершенно нечего записать. А писать охота страшная. И перья есть очиненные...

Пишу не для мгновенной славы,
Для развлеченья, для забавы,
Для милых искренних друзей,
Для памяти минувших дней.

1857 р.

Мне следовало бы начать свой журнал со времени посвящения моего в солдатский сан, сиречь с 1847 года. Теперь бы это была претолстая и прескучная тетрадь. Вспоминая эти прошедшие грустные десять лет, я сердечно радуюсь, что мне не пришла тогда благая мысль обзавестись записной тетрадью. Что бы я записал в ней? Правда, в продолжение этих десяти лет я видел даром то, что не всякому и за деньги удастся видеть. Но как я смотрел на все это? Как арестант смотрит из тюремного решетчатого окна на веселый свадебный поезд

  • 17 жовтня 1850 року. Шевченка переведено в Новопетровське укріплення

     

    Автопортрет в засланні, 1847 р.
    Малюнок Шевченка "Сюн-Кукх", 1851 р.
    Шевченко в експедиції на Кос-Аралі

  • 21 липня 1857 р., об одинадцятій годині недільного ранку, завідувач шпиталю Микола Бажанов першим сповістив Шевченкові про «свободу».
  • 2 серпня 1857 року. Звільнення поета

С 15 по 22 августа был у меня в грязной и пыльной Астрахани такой светлый, прекрасный праздник, какого еще не было в моей жизни. Земляки мои, большею частию кияне, так искренно, радостно, братски приветствовали мою свободу и до того распростерли свое гостеприимство, что лишили меня свободы самому вести свой журнал и взяли эту обязанность на себя. Благодарю вас, благородные бескорыстные друзья мои. Вы подарили меня такою радостию, таким полным счастием, которое едва вмещаю я в моем благодарном сердце. И память об этих счастливейших днях я вношу не в прозаический журнал мой. Я внесу в сокровищницу моего сердца

  • 1957 р. Поет повертається з заслання. На довгий час зупиняється в Нижньому Новгороді, де багато малює (церкви, монастирі, портрети городян), листується з друзями М. Щепкіним, П. Кулішем, М. Костомаровим, Ф. Лазаревським, веде світський спосіб життя, зустрічається з цікавими та видатними людьми

Тарас Шевченко був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян

Сделал визитацию В. И. Далю, и хорошо сделал, что я, наконец, решился на эту визитацию. Он принял меня весьма радушно, расспрашивал о своих оренбургских знакомых, которых я не видел с 1850 года, и в заключение просил заходить к нему запросто, как к старому приятелю. Не промину воспользоваться таким милым предложением

  • 27 березня 1958 р. Шевченко в Петербурзі

В 8 часов вечера громоносный локомотив свистнул и остановился в Петербурге. Остановился в квартире моего искреннейшего друга М. М. Лазаревского. Вечер провели мы у В. М. Белозерского, моего соузника и соседа по каземату в 1847 году. У него встретил я моих соизгнанников оренбургских — Сераковского, Станевича и Желяковского (Сову). Радостная, веселая встреча. После сердечных речей и милых родных песен мы расстались

  • 1858 року. Шевченкові видано дозвіл про виїзд на Україну
  • 1859 рік. Тарас Григорович їде на Україну, в рідне село Кирилівку
  • 1859 рік. В Лейпцігу вперше надруковано поему “Кавказ”
  • 1860 рік. Вийшло з друку повне видання «Кобзаря». Окремими виданнями виходять поеми «Наймичка», «Тарасова ніч», «Катерина», «Гамалія» та балада «Тополя». Поет пише поезію «Світе ясний! Світе тихий!»
  • Лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. Наприкінці свого життя він захопився ліпленням та гравіруванням. Як результат - постанова Ради Академії художеств про надання Шевченкові звання академіка гравюри
  • Вийшов «Кобзар» в перекладі російською мовою. Російська критика дала високу оцінку творам українського народного співця
  • 1960-1961 рр. Турбуючись про освіту маленьких земляків, Шевченко укладає та видає "Буквар Южнорусский"

         

  • 1860 - 1861 роки. Поет хворіє на водянку. Він турбується про придбання землі біля Дніпра для побудови хати. Мріє жити на Україні. Стан здоров'я поета гіршає. Хвороба прогресує
  • 1861 рік. 26 лютого (10 березня н. ст.) о 6 год. З0 хвилин ранку Тарас Григорович Шевченко помер
  • 28 лютого. Поета поховали на Смоленському кладовищі
  • Пам'ятаючи заповіт Шевченка, його друзі домоглись дозволу перевезти його тіло на Україну

    Художник Григорій Честаховський опікувався перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями. Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина

  • 22 травня 1861 р. Урочиста церковна служба відбулася біля могили поета. Величезна кількість людей зібралась в той день в Каневі. Після поховання розпочалося справжнє паломництво

 

Пам'ятний камінь на першій могилі поета (Смоленське кладовище Петербурга)
Хрест на могилі Шевченка на Чернечій горі, в Каневі
День пам'яті поета на Тарасові горі в Каневі


У середині 80-х років 19 ст., на Шевченковій могилі, замість дубового хреста поставлено дуже високий, гарної роботи залізний хрест із бронзовим, позолоченим рельєфом голови поета в профіль. В 1939 році споруджено тут великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитою з бронзи

Здалека, з лівого берега Дніпра, видно цю вкриту деревами чудового парку гору-могилу

24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною!

СПІВЕЦЬ РІДНОГО КРАЮ

…Дивлюсь – аж он передо мною,
Неначе дива виринають,
Із хмари тихо виступають
Обрив високий, гай, байрак:
Мов діти в білих сорочках
У піжмурки в яру гуляють…
           Тарас Шевченко

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра
           Т. Шевченко

«Люди читатимуть Шевченка,
знаходячи радість у тому,
що їх внутрішній світ – рідний красі
тих гаїв, степів, місячних вечорів,
що їх оспівував Шевченко у своїх поезіях»
           Назим Хікмет


Споконвіку щедрою була українська земля. Споконвіку була ця земля благословенною, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.

Свої вірші Тарас Шевченко почав писати ще кріпаком у Літньому саду білими петербурзькими ночами й творив мовою, яка не мала на той час навіть унормованої абетки. Його романтична поезія піднесла українську літературу й відразу стала для українського читача таким же взірцем романтичної традиції, як вірші В. Жуковського, А. Міцкевича, Д. Байрона чи романи В. Скотта.

Шевченко – письменник багатогранний. Він писав поезії, поеми, прозові твори і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. В 1837 року Т. Шевченко написав першу баладу «Причинна». У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Їх об’єднує казково-фантастичний світ, створений автором.

Після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині. З'являються схвальні рецензії на «Кобзар» в «Литературной газете», в журналах «Отечественные записки» та «Современник».

Навіть реакційна критика, яка не могла пробачити поетові «мужичої мови», визнала його справжнє обдарування: «На якій би мові він не писав, він — поет. Він уміє відчувати і висловлювати своє почуття вправним віршем, на кожному творі його лежить відбиток поезії, котра йде прямо до серця».

Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення. Вихід «Кобзаря» став епохальним явищем.

Титульні листи "Кобзаря" 1840 та 1860 років видання

Назвавши свою першу книгу "Кобзарем", він і сам виступав в ній як народний співець, тісно пов'язаний з життям простих людей. Вже на початку свого творчого шляху Шевченко задумується над тим. кому і для чого пише митець, яким має бути його поетичне слово. В елегії Шевченка "На вічну пам'ять Котляревському" найвищою оцінкою Івана Котляревського є порівняння його з кобзарем, народним співцем, який співав про народ і для народу.

Образ кобзаря проходить через усю творчість геніального поета. Шевченко високо оцінював діяльність народних співців, які несли народові волелюбні ідеї і високі естетичні уподобання, служили йому чесно і безкорисно. Українська народна поезія й народна культура — великі вчительки-плекальниці Тарасового поетичного таланту.

Книжечка з восьми поезій відразу здобула шалений успіх у читачів. Своїми поезіями Шевченко явив українське слово нової мистецької якості, якої не сягали його сучасники. Не зважаючи на високу для того часу ціну – один рубль сріблом, збірка розійшлась за два тижні і стала раритетом ще за життя її автора. Виданих тисячу примірників на всіх бажаючих не вистачало, вірші серед прихильників поширювалися у рукописних списках, що значно збільшило кількість читачів. У своїх спогадах О. Афанасьєв-Чужбинський писав, що саме поява «Кобзаря» розворушила апатію й викликала любов до рідного слова.

За життя поета, незважаючи на цензурні утиски, побачила світ майже третина його поезій. Так, «Кобзар» вийшов тричі (останній раз двома мовами). Крім того, видавалися «Катерина», «Гайдамаки», «Гамалія», «Наймичка», «Тополя», «Тарасова ніч», «Псалми Давидові», «Іван Підкова». Друкувалися поезії Шевченка і на сторінках збірників та альманахів: «Ластівка», «Молодик», «Записки о Южной Руси», «Народное чтение», «Маяк», «Русская беседа», «Хата».

Найяскравіші твори письменника присвячені Україні. Перед його духовним зором стояла рідна Україна в усій її пронизливо тужливій красі, в усій величі героїчного минулого її волелюбного народу.

Тарас Шевченко - величезний майстер поетичного жанру. Картини природи й життя народного в його поезіях надзвичайно величні, трепетні, живі. Читача відразу охоплює відчуття співприсутності.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Заснуло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.

(Садок вишневий коло хати)

Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

( Мені 13 минало)


Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

(Реве та стогне Дніпр широкий)



В останні роки Шевченко писав значно менше, ніж у період „трьох літ” чи в Орській фортеці на Кос-Аралі – давалися взнаки вимушене семирічне мовчання, підірване здоров’я, особисті негаразди. В 1857 р. було написано лише дві поеми – «Юродивий», «Неофіти», 1858 р. – п’ять невеликих віршів: серед яких афористичний триптих «Доля», «Муза», «Слава»; 1859 р. – одинадцять віршів і одну поему; 1859р. – тридцять п’ять поезій; в 1861 р. – одну. Але це був час найвищого піднесення його генія, час узагальнень попередніх духовних пошуків.

Лірика 1857-1861 років значною мірою позначена великим впливом Біблії. Шевченко, пройшовши свою хресну дорогу, пророкує відродження добра на землі, побудову нового суспільства на засадах християнської любові, правди і щирості. Однією з форм поетичного осмислення майбутнього для Шевченка є його «подражанія» біблійним пророкам – Ісайі, Ієзекіїлю, Осії. В цей час Шевченко також пише поему «Марія», де образ Богородиці, її материнське начало стає символом майбутнього.

Мало яка культура має поета, про якого було б стільки сказано та написано, як в Україні про Тараса Шевченка. Він був для народу настільки «своїм», що впродовж останніх ста років його творчість фактично стала складовою народної культури.

Великий вплив мала творчість Шевченка і на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.), що був виразно помітним уже в другій половині XIX ст. Твори Шевченка ще до революції почали поширюватись і за кордоном: у 1859 р. (за життя автора) друкувалися в Лейпцігу («Новые стихотворения Пушкина и Шавченки»). Пізніше твори поета видавались в Празі та Женеві.

Шевченкова поезія стала етапом в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревським, Квіткою-Основ'яненком, поетами-романтиками та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.

ХУДОЖНИК І УКРАЇНА

«Чарівна українська природа!
Широкі і безмежні лани, степові дороги,
що ген повелися від села до села,
тихий гай, садок вишневий коло хати,
кручі Дніпра-Славути, –
все так і просилось на полотно…»
           Тарас Шевченко

«Малярство - це німа поезія,
а поезія - промовисте малярство»
           Г. Леслінг


Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт

В історії світової культури Шевченко посідає особливе місце. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Cаме природний дар малювання вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту.

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Його художня творчість різноманітна. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу видатного портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок (в тому числі з української старовини), книжкових ілюстрацій. Він першим з українців опанував техніку офорта і створив у ній ряд видатних композицій.

Для Шевченка малювання стало хлібом насущним, вираженням його творчого духу. Малярські роботи Шевченка викликають інтерес насамперед як високі мистецькі зразки. Художник торував нові шляхи в розвитку українського образотворчого мистецтва.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

 

Жіноча голівка, 1830 р.
"Циганка-ворожка", 1841 р.
Титульний лист альбому, 1844 р.

У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра. В 1832 році він віддав Шевченка у майстерню, до одного з кращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Справжнє систематичне навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась доленосна зустріч Тараса із своїм земляком – художником І. Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сам Сошенко давав йому поради і консультації, а потім познайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою). Їх спільними зусиллями талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи.

За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Зокрема, Рада Академії мистецтв нагородила Т. Шевченка срібною медаллю за картину «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці» та третьою срібною медаллю за акварель «Циганка-ворожка». Товариство заохочення художників надало грошову допомогу Шевченкові на видання «Живописной Украины»

Талант художника рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки. У травні 1843 року Шевченко одержав відпустку і поїхав в Україну. Батьківщина, що 12 років тому провела нікому не відомого хлопця-кріпака, зустріла уславленого поета, автора «Кобзаря», визначного художника. Перед ним гостинно відкрилися двері в господах української інтелігенції. Вважалося за честь замовити у Шевченка портрет.

Саме тоді художник створює серію офортів «Живописна Україна». Він задумав її як видання, яке б складалося з трьох частин:

  • у першій – мальовничі краєвиди та місця визначних історичних подій
  • у другій – сцени з народного побуту
  • в третій зображені історичні події

«…Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге — як теперішній народ живе, втретє — як він колись жив і що виробляв...и» (Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.)

Товариство заохочення художників надало грошову допомогу Шевченкові на видання «Живописної України»

 

Аскольдова могила, 1846 р.
"Бандурист", 1843 р.
"Катерина", 1843 р.

До історії Шевченко звернувся у трьох офортах серії “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Кожен, хто знайомий з мистецькою спадщиною Шевченка, не може заперечити, що ідеї, які так пристрасно висловлював український поет у своїх віршах, знайшли відображення і в його малярській творчості. Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні - Катерини. До появи “Катерини” не лише в українському, а й в російському мистецтві не було твору з таким гострим і злободенним соціальним сюжетом.

Створені художником образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Шевченко неодноразово зображує краєвиди та селянські садиби. Образ біленької хати був одним з найдорожчих для поета. А батьківська хата поета змальована як в графічному так і в поетичному вигляді. Поняття «Шевченківська хата» вже давно стало загальним символом найубогішої в селі хати.

 

У соборі Почаївської Лаври, 1846 р.
"Селянська родина ", 1843 р.
"Батьківська хата", 1843 р.

Найбільше Тарас Григорович малював Україну впродовж 1843—1847 років, під час другого приїзду на Батьківщину. Цей період відзначається розквітом творчих сил митця, створенням шедеврів поетичних і малярських. То була найщасливіша пора в житті Шевченка, про яку він часто згадував на засланні. Ніби сама доля дала можливість йому побувати в різних куточках України, надивитися на рідний край, відчути красу, велич і щедрість української природи, відтворити її в малюнках перед довгою і страшною розлукою, спричиненою арештом 1847 року.

Збереглося понад 50 краєвидів, написаних художником у ті роки. Вони становлять цінну частку українського національного пейзажного живопису, який у 30-ті—40-ві роки XIX століття тільки-но зароджувався як самостійний жанр. Шевченко створив багато архітектурних пейзажів під час роботи в Київській Археографічній комісії, яка займалася дослідженням пам'яток старовини по всій Україні.

Подорожуючи Україною, Т. Шевченко, як член Археографічної комісії, зафіксував чимало церковних споруд та монастирських комплексів у Києві, Переяславі, Чигирині, Почаєві, Межигір’ї, Полтаві та інших містах і селах рідного краю. Свою увагу художник і поет звертав не лише на монументальні храми, але й на звичайні скромні дерев’яні церкви.

В СЕРЦІ НАРОДУ

«Шевченко вража своїм
багатогранним генієм,
своєю небаченою стійкістю і терпінням.
Його віра в свободу
і справедливість – непохитна»
           Хасіб аль-Кайалі

«Шевченко не поет, а голос душі українського народу:
його крик, сльози і глибоке зітхання,
стогін і, разом з тим,
поклик гніву того народу.
Інакшим і не міг бути Шевченко…»
           Б. Нушич

Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу, до своєї батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно вплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно знане далеко за межами рідного краю.

Ім'я Тараса Шевченка носять:

  • На честь поета Тараса Шевченка в Україні названо майже 11 тисяч топонімів
  • Це: - місто (Корсунь-Шевченківський ), 2 с.м.т., 145 сіл та 9 селищ
    - 7 районів у містах, 6 кварталів, 5 проїздів, два сквери та два парки
    - 9472 вулиць, 1178 провулків, 39 площ, 25 проспектів, 24 в'їзди, 20 бульварів, 20 тупиків, 8 майданів. (дані 2017 р., дослідник Станіслав Свідлов)
  • Вищі навчальні заклади — Київський та Луганський національні університети, Чернігівський педагогічний університет, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут та головний університет Наддністрянської Республіки
  • Театри — Національна опера, Тернопільський та Волинський драматичні театри, Дніпропетровський український музичний драматичний театр, Театр драми й музичної комедії у Кривому Розі, Черкаський та Чернігівський музично-драматичні театри, а також численні кінотеатри

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Музей Шевченка в Каневі

В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Особливо шанують пам’ять про Тараса Шевченка земляки. Територіальний і духовний центр України – Черкащина – поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшану у Національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”.

У 1989 році, до 175-річчя з дня народження Шевченка, була збудована хата, подібну до тієї, у якій провів дитинство відомий на весь світ поет. Максимально точно відтворити хату батьків допоміг малюнок, зроблений Тарасом Григоровичем, а також відомості щодо розміру хати, подані біографом Шевченка, Олександром Кониським, який приїжджав у Керелівку наприкінці ХІХ ст., бачив залишки хати, спілкувався із родичами Кобзаря, сусідами, односельцями, записував їх спогади.

  

Реконструкція хати Шевченка в с. Шевченкове (Кирилівці)
Музей поета в с. Шевченкове
Роботи земляків Шевченка

П'ять просторих залів Шевченкової музейної оселі розповідають про життя, звичаї, побут селян, дитинство поета. Зберігають пам'ять про приїзди Т. Г. Шевченка в рідний край. Експонати, як і фонди музею, постійно оновлюються. Час від часу змінюється також експозиція музею. Серед стародавніх речей, стародруків, світлин, витворів народного мистецтва, експонатів-раритетів (стіл і лава з хати батьків поета, Енгельгардтові меблі, весільний рушник сестри Катерини, подарунки родичів) прозирає Шевченкова присутність. У фондах музею зберігаються книги-стародруки „Кобзарів". Є і альбом малюнків талановитого художника, Якова Шевченка, внука Тараса Шевченка по брату Микиті та інших обдарованих художнім талантом земляків.

Шевченко у фактах:

Понад 30 років праправнук Шевченка Микола Лисенко працював над дослідженням «коріння Шевченкового роду». У його поданні генеалогічна схема Шевченкового роду містить понад 1300 осіб, відомих і безвісних, які мешкають в Україні, Росії, Прибалтиці, Австралії, США, Франції і зокрема у Кирилівці, Моринцях, ЗвенигородціУ Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філією є Літературно-меморіальний будинок-музей
У 1995 році на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки була введена банкнота в 50 тисяч рублів. На лицьовому боці - портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на звороті - пам'ятник Тарасу Шевченку перед будівлею університету в Тирасполі. В 2002 р. розроблено новий дизайн банкнот, на новій банкноті в 50 рублів з'явився портрет Тараса Шевченка. Купюра була зеленого кольору. Тому "зеленими" придністровці називають не долари, а гроші з Шевченком1384 пам'ятника Кобзарю встановлено на території від Бразилії до Китаю (з них майже 150 - поза межами України). Це друге місце за кількістю пам'ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу
На честь Шевченка названі морська затока в Аральському морі
В Казахстані ім'я Шевченка носить Форт-Шевченко
Пік Шевченка — вершина 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, у Боковому хребті. Названа на честь Тараса Шевченка українськими альпіністами, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1938 році
Один з кратерів Меркурія отримав ім'я нашого Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко - 137 кілометрів
У Великобританії, в Кембриджському університеті, урочисто відкрили вулицю українського поета Тараса Шевченка

 

Пам'ятник поетові в Аргентині (Буенос-Айрес, 1971)
Пам'ятник Кобзареві в Канаді (Оттава, 2011 р.)
Пам'ятник Кобзареві в Харкові офіційно визнано найкращим пам'ятником поетові в Європі (1935 р.)

Шевченко в кінематографі

За творами Тараса Шевченка поставлено такі фільми:


    Вистава "Назар Стодоля"
    в Національній опері

  • 1911 — Катерина
  • 1929 — Злива
  • 1933 — Коліївщина
  • 1935 — Прометей
  • 1936 — Назар Стодоля
  • 1953 — Назар Стодоля
  • 1959 — Лілея
  • 1964 — Наймичка

вівторок, 19 січня 2021 р.

 Національно-патріотичне виховання

 Практичні інструменти та корисні матеріали, які допоможуть успішно провести заходи до Дня Соборності України.

День Соборності України - приурочений  до Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. 

Саме  22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві й відбулася ця визначна подія. Над святковою синьо-жовтою Софійською площею тоді лунало величне: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна — в одну Велику Україну».

Це державне свято стало символом єднання українських земель. І хоча державі тоді таки не вдалося повністю зберегти бажану єдність і незалежність, Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став реальним втіленням споконвічної мрії українців про свою суверенну державу. 

Не зважаючи, на неуспішність Акту возз’єднання та усі перешкоди, ідея соборності продовжували жити в українських душах, і 22 січня 1990 року мільйони, тоді ще радянських українців вийшли на головні автомобільні магістралі та об’єднались у живий ланцюг від Києва до Львова, святкуючи День Соборності України.

Вперше на державному рівні День Соборності України  почав відзначатись із 1999 року відповідно до Указу Президента, «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави».

Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став потужнім виявом волі українців до згуртування, свідченням їх самоідентифікації та становленням народу України, як духовно незламної  політичної нації. 

Це був реальний крок до об`єднання українських земель, який і сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні. 

Святкова дата є достатньо символічною й у наші надскладні часи, коли Україну та її націю намагаються морально знищити та роз’єднати споконвіку міцно скріплені духовні зв’язки.

Як ніколи раніше, День Соборності України - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель!

Матеріали та розробки, які допоможуть успішно провести заходи до Дня Соборності України.

1) Презентація до виховної години на тему: «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг» (Про матеріал: Матеріали з мультимедійної презентації (70 слайдів) допоможуть учителю на прикладі святкування Дня Соборності України успішно виховувати національну свідомість учнів).

Автор: Кордонська Альона Василівна.

2) Розробка історичного квесту до Дня Соборності України (Про матеріал: Історичний квест допоможе учням у цікавій інтерактивній формі пригадати і засвоїти важливі факти з історії України. Сценарій спрямований на максимальну включеність дітей у виконання завдань, розвиток логічного та креативного мислення учнів.)

Автор: Тимчишин Соломія Любомирівна

3) 7 сценаріїв До дня Соборності України (завантажити безкоштовно презентації + сценарії заходів)
4) Гра-вікторина до Дня Соборності України (для 7-х класів)
5) День Соборності України (тест)
6) Пазл “Об’єднай Україну!” Пазл складається з 25 адміністративних територій України з позначками місцерозташування обласних центрів та з основними річками, а також містяться герби. https://umity.in.ua/product/p12/?ref=19
7) Дидактичні картки: "Найвідоміші українці". Картки містять 108 найвідоміших особистостей української історії: гетьмани і політичні діячі, художники й композитори, актори й режисери, письменники й науковці, спортсмени й релігійні діячі. На картці розташована коротка інформація про видатного українця і внизу – його ім’я. Доцільно використовувати в ігровій формі як у виховній, так і в позакласній роботі з учням. https://umity.in.ua/product/p10/?ref=19
8) Ігрові картки: "Визначні місця України". 101 картка на 26 аркушах, де з однієї сторони – фото видатних місць України (природні, архітектурні), з іншої – назва, розташування на карті та координати місця (PDF) У захопливому ігровому форматі можна познайомити з історичними пам’ятниками архітектури, природними унікальними місцями на території України, навчити орієнтуватися у розташуванні цих місць на мапі України; розвивати життєві компетентності, зв’язне мовлення та ін. https://umity.in.ua/product/p13/?ref=19
9) Картки "Історія України: дати" 

Джерело: https://educationpakhomova.blogspot.com/2020/01/blog-post_3.html?m=1