неділя, 12 травня 2013 р.


Я - шкільний бібліотекар

             

З самого дитинства книги були моїми кращими друзями. Вони супроводжують мене завжди. У моєму домі стояли книжкові шафи, заповнені книгами. У сім'ї всі любили читати: мама, тато, сестра. Будучи ученицею я була постійним відвідувачем нашої шкільної бібліотеки. Книги «ковтатались» моментально. Спочатку це були Валентина Осеєва, Жуль Верн, Валентин Каверін, Даніель Дефо, Марк Твен в старших класах - Гюго, Лєрмонтов, Толстой, Дюма, Ремарк ....Спливає картинка з далекого дитинства. Мені вісім років, я вперше переступила поріг дитячої бібліотеки, мене зустріла бібліотекар. Бібліотека вразила мене. Яких тільки книг тут не було! Починаючи з казок для найменших і закінчуючи, як мені здавалося, нудними книгами для дорослих. І ось у мене в руках красива величезна книга казок і я не можу відірватися від неї. Казкові герої вразили мою дитячу уяву. Саме тоді я повірила в те, що добро завжди перемагає зло. Світ наповнився яскравими неповторними фарбами, виріс до розмірів Всесвіту. Мені в дитинстві дуже хотілося бути бібліотекарем! Але ця мрія збулася вже в зрілому віці. 

  І ось 15 років я шкільний бібліотекар. Стороннім, які не знають багатьох нюансів нашої роботи, професія бібліотекаря здається нудною, монотонною, прозаїчною. Можливо вона не відноситься до розряду елітних, романтичних і поетичних. Але я з цим не згодна. П'ятнадцять років вранці відкриваю двері шкільної бібліотеки і поринаю у світ книг. Жодного разу я не пошкодувала про свій вибір. Я люблю своїх читачів від маленьких "першачків" до старшокласників. Я знаю кожну книгу у своїй бібліотеці, знаю інтереси своїх читачів, люблю спостерігати за дітьми, як вони ростуть, розумнішають. 

  Сьогодні бібліотека, як колись, є «аптекою для душі». Адже до мене приходять не тільки за книгою, але й за порадою, за допомогою, і багато в чому від мене залежить настрій дитини, її впевненість у собі, своїх знаннях. 

  Шкільний бібліотекар не тільки людина, що добре розбирається в книгах, добре знає інтереси своїх читачів, що вміє проводити цікаві заходи, але і, перш за все, хороший психолог. Працюючи шкільним бібліотекарем, я намагаюся збагатити незміцнілі душі дітей любов'ю, милосердям і мужністю. І книжки при цьому є моїми найкращими порадниками. Дуже хочеться, щоб випускники, відвідуючи школу, говорили: «Тут добре і затишно, як і багато років тому». 

Вірю, що любов до книг вони пронесуть через роки.