30 вересня - 

Всеукраїнський день бібліотек

      Книга- одне з найбільших див, створене людиною. З книги ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань : розповідає про те , як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Як не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги.
       Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див- книга. У ній весь неосяжний світ.Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга.

       Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова допомагають бібліотекарі. 

Вчись і ти, як книгу берегти

Пам’ятка читача 

Люба дитино! До тебе це слово! Перед тобою - скарбниця чудова, мудрих порад невичерпне джерельце, книгу люби і душею і серцем!

Книжка – всюди, поруч із нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте ії, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей. Пропонуємо вам скористатися нашими рецептами лікування книг.

	Що робити, коли книжка      потрапила у воду? Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється. Склеєні аркуші, перш ніж розгорнути, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші перекладіть фільтрувальним папером і наступного дня праскою доведіть їх до висихання.
	Що робити, коли забруднилась обкладинка?  Ледеринову обкладинку книжки можна протерти вологим тампоном, змоченим у розчині прального порошку. Коленкорову обкладинку протирають чорнильною гумкою (ластиком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще ії обклеїти новою гарною обгорткою.
	Що робити, якщо листки книги зім’ялися?  Під листки і зверху на них кладуть по одному чистому, не дуже щільному аркушу білого паперу і теплою (не гарячою!) праскою прогладжують кожен листок.
	Що робити, якщо сторінки книги розірвалися?  Надірвану сторінку підклеюють так: намазану клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм догори) під надрив, загинають по краю книжкової сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.
	Яким клеєм можна відремонтувати книгу? Найкраще використовувати клей ПВА. За порадами, будь ласка, звертайтесь до бібліотекаря!

*На сторінці використані малюнки художника В. А. Любарського. 

Я - шкільний бібліотекар

             

З самого дитинства книги були моїми кращими друзями. Вони супроводжують мене завжди. У моєму домі стояли книжкові шафи, заповнені книгами. У сім'ї всі любили читати: мама, тато, сестра. Будучи ученицею я була постійним відвідувачем нашої шкільної бібліотеки. Книги «ковтатались» моментально. Спочатку це були Валентина Осеєва, Жуль Верн, Валентин Каверін, Даніель Дефо, Марк Твен в старших класах - Гюго, Лєрмонтов, Толстой, Дюма, Ремарк ....Спливає картинка з далекого дитинства. Мені вісім років, я вперше переступила поріг дитячої бібліотеки, мене зустріла бібліотекар. Бібліотека вразила мене. Яких тільки книг тут не було! Починаючи з казок для найменших і закінчуючи, як мені здавалося, нудними книгами для дорослих. І ось у мене в руках красива величезна книга казок і я не можу відірватися від неї. Казкові герої вразили мою дитячу уяву. Саме тоді я повірила в те, що добро завжди перемагає зло. Світ наповнився яскравими неповторними фарбами, виріс до розмірів Всесвіту. Мені в дитинстві дуже хотілося бути бібліотекарем! Але ця мрія збулася вже в зрілому віці. 

  І ось 15 років я шкільний бібліотекар. Стороннім, які не знають багатьох нюансів нашої роботи, професія бібліотекаря здається нудною, монотонною, прозаїчною. Можливо вона не відноситься до розряду елітних, романтичних і поетичних. Але я з цим не згодна. П'ятнадцять років вранці відкриваю двері шкільної бібліотеки і поринаю у світ книг. Жодного разу я не пошкодувала про свій вибір. Я люблю своїх читачів від маленьких "першачків" до старшокласників. Я знаю кожну книгу у своїй бібліотеці, знаю інтереси своїх читачів, люблю спостерігати за дітьми, як вони ростуть, розумнішають. 

  Сьогодні бібліотека, як колись, є «аптекою для душі». Адже до мене приходять не тільки за книгою, але й за порадою, за допомогою, і багато в чому від мене залежить настрій дитини, її впевненість у собі, своїх знаннях. 

  Шкільний бібліотекар не тільки людина, що добре розбирається в книгах, добре знає інтереси своїх читачів, що вміє проводити цікаві заходи, але і, перш за все, хороший психолог. Працюючи шкільним бібліотекарем, я намагаюся збагатити незміцнілі душі дітей любов'ю, милосердям і мужністю. І книжки при цьому є моїми найкращими порадниками. Дуже хочеться, щоб випускники, відвідуючи школу, говорили: «Тут добре і затишно, як і багато років тому». 

Вірю, що любов до книг вони пронесуть через роки.