Ось і пролунав перший дзвінок, позаду святкова «лінійка», уже і перший навчальний місяць майже минув… Починаймо активно згадувати слова, якими відтепер будемо кожен день користуватися. До речі, деякі з цих слів (наприклад, «школа», «журнал», «коридор», «кома», «крапка», «тире», «апостроф») прийшли до нас з іноземних мов. 

Так, слово «школа» пройшло довгий шлях в українську мову з давньогрецької, де мало значення ... «дозвілля»! Так, так! Те, що для нас стало постійною і обов'язковою роботою, для греків було заняттям на дозвіллі.

Слово «журнал» утворене від французького слова «жур» - «день». На столі в учителя журнал. Не шукайте родичів цього слова серед український слів, бо воно запозичене. Отже, виходить, що журнал - це щоденник, у якому вчителі щодня записуються добрі й не дуже добрі оцінки (бали)  школярів. За хорошу оцінку вдома похвалять, за погану - перепаде від батьків. Та вже ж не так, як у Голландії. Там уведено спеціальний податок, який сплачують батьки, якщо їхній учень погано вчиться.

Слово «коридор»  недарма має спільний корінь зі словом корида. Обидва слова походять від латинського «куррере»  - «бігати». Та слід пам’ятати, що в сучасній школі для бігу та інших фізичних вправ є спортивні зали. Найдавніші розділові знаки - кома і крапка. Вони з’явилися у друкованих книгах ХVІ століття.

Кома - слово з латинської мови; воно мало значення: кую, б’ю, відсікаю, відрубую, відділяю.

Крапка - це буквальний переклад латинського слова «пунктум». Це слово дало такі назви: пункт, пунктуація, пунктир, пунктуальний.

Тире - слово французьке. Означало воно у французькій - тягти. Першим застосував цей розділовий знак російський історик і письменник М. Карамзін на початку ХІХ століття.

Апостроф - наймолодший правописний знак нашого письма. З’явився він в українській граматиці і набув правописних прав за радянських часів. Назву знаку взято з давньогрецької мови. Там вона означала: кривий, зігнутий, повернутий...