Час подорожей:
три книги про пошук пригод і самого себе
«Бог оточив нас Щастям зусебіч. Воно – в усіх доступних нам переживаннях і подіях. Потрібно лише зібратися з духом і відмовитися від звичного життя, щоб почати жити не так, як всі».Кріс Мак-Кендлесс
Літо – час для подорожей. Можна податися в гори або до моря, аби отримати порцію сонця і натхнення. Головне – їхати туди, куди справді хочеться. І неважливо, де ви опинитеся: на Алясці, у Скандинавії, Провансі чи у бабусі в селі. Подорож – це завжди гарна ідея. А у цій добірці – три історії про неймовірні мандри. Джон Кракауер «У дикій глушині» Тіло Кріса Мак-Кенделса знайшли у вересні 1992 року. У мандри хлопець вирушив у травні 1990 року після закінчення університету. І ні, такий початок – це не спойлер, бо саме смерть Кріса у цій історії і є відправною точкою.Кріс Мак-Кенделс був розумником: добре навчався, працював колумністом та редактором студентської газети «Колесо Еморі», захоплювався літературою. У списку прочитаних ним книг: «Війна і мир» Льва Толстого, «Поклик пращурів» Джека Лондона, «Волден, або Життя в лісі» Генрі Девіда Торо, «Доктор Живаго» Бориса Пастернака. Отримавши освіту, Кріс перерахував $24 тис. на боротьбу з голодом, придбав вживане авто і став мандрівником-самітником. Хлопець відмовився від «абстрактних цінностей, безпеки та матеріальних благ» на користь свободи. Він потребував пригод, вражень та багатогодинного спілкування з природою. Чи ж можна його засуджувати? І так, і ні. «Щастя чекає на тебе зовсім поруч, і тобі треба лиш простягнути руку й схопити його. Щоб змінити життя, тобі треба подолати лише самого себе й власну впертість».
Кріс – не найвідповідальніший мандрівник у світі. Він дивакуватий, самовпевнений, непокірний, подеколи неуважний, але не божевільний. Це була перша подорож юнака, який опирався на літературні ідеали зовсім неідеального Толстого. Можливо, вдруге він би опирався на отримані знання, досвід і підтримку рідних. Кріс вважав, що свобода і самотність – це все, що потрібно для щастя. Згодом він збагнув, що «щастя справжнє, лише коли можеш розділити його з іншими».
Ґрімальді Віржіні «Саме час знову запалити зірки» Коли життя схоже на поганий серіал, саме час щось змінювати.Анна, головна героїня роману, у товаристві двох доньок автотрейлером вирушає до Скандинавії. Її мета – об’єднати сім’ю та вперше за багато років дати волю думкам і діям. Незапланована подорож демонструє, що у дівчат є проблеми. Насамперед вони не довіряють одна одній. Старша донька звинувачує Анну у тому, що та зруйнувала сім’ю, розлучившись із їхнім батьком. Анна натомість боїться зруйнувати образ хорошого батька і не зізнається доньці, що чоловік її бив. Мандруючи Скандинавією, рівень довіри між дівчатами збільшується. Вони з’ясовують стосунки, плачуть, просять вибачення і пробачають. Додому вони повертаються іншими, але старі проблеми й негаразди нікуди не зникають. Анна мусить виплатити кредит, Клої закінчити школу. А Лілі повернутися до школи, де вона потерпає від булінгу. «Саме час знову запалити зірки» – це роман про материнську жертовність, підлітковий егоїзм, нормальну інакшість і любов, без якої нікому не обійтися.
Пітер Мейл «Рік у Провансі» Пітер Мейл та його дружина переїжджають з Англії до Провансу. Подружжя оселяється у старовинному фермерському будиночку на півдні Франції. Тут вони п’ють молоде вино, смакують козячий сир, лавандовий мед, смачну оливкову олію, трюфелі. Звикають до ремонту, який має початок, але не має кінця. Книжка поділена на дванадцять розділів. Новий місяць – новий смак, нове відкриття, нова пригода. Разом із автором читач побуває на лавандових полях та виноградниках, місцевих святкуваннях, де панує культ вина і хліба. Не подумайте, що провансальці забагато п’ють. Просто до різних страв пасують різні вина. Приміром, обід/вечеря складається із 5-7 страв, і вина має всім вистачити. Якщо ви ніколи не були у Провансі, ця книга стане для вас смачним і ароматним путівником. Вона спокійна, як провансальці, які ніколи не зателефонують вам між обідом і третьою годиною в неділю, бо це «найрозм’якліший обід тижня». Раджу читати «Рік у Провансі» після знайомства з романом «У дикій глушині».
«Бог оточив нас Щастям зусебіч. Воно – в усіх доступних нам переживаннях і подіях. Потрібно лише зібратися з духом і відмовитися від звичного життя, щоб почати жити не так, як всі».
Кріс Мак-Кендлесс
Літо – час для подорожей. Можна податися в гори або до моря, аби отримати порцію сонця і натхнення. Головне – їхати туди, куди справді хочеться. І неважливо, де ви опинитеся: на Алясці, у Скандинавії, Провансі чи у бабусі в селі. Подорож – це завжди гарна ідея. А у цій добірці – три історії про неймовірні мандри.
Джон Кракауер «У дикій глушині»
Тіло Кріса Мак-Кенделса знайшли у вересні 1992 року. У мандри хлопець вирушив у травні 1990 року після закінчення університету. І ні, такий початок – це не спойлер, бо саме смерть Кріса у цій історії і є відправною точкою.
Кріс Мак-Кенделс був розумником: добре навчався, працював колумністом та редактором студентської газети «Колесо Еморі», захоплювався літературою. У списку прочитаних ним книг: «Війна і мир» Льва Толстого, «Поклик пращурів» Джека Лондона, «Волден, або Життя в лісі» Генрі Девіда Торо, «Доктор Живаго» Бориса Пастернака.
Отримавши освіту, Кріс перерахував $24 тис. на боротьбу з голодом, придбав вживане авто і став мандрівником-самітником. Хлопець відмовився від «абстрактних цінностей, безпеки та матеріальних благ» на користь свободи. Він потребував пригод, вражень та багатогодинного спілкування з природою. Чи ж можна його засуджувати? І так, і ні.
«Щастя чекає на тебе зовсім поруч, і тобі треба лиш простягнути руку й схопити його. Щоб змінити життя, тобі треба подолати лише самого себе й власну впертість».
Кріс – не найвідповідальніший мандрівник у світі. Він дивакуватий, самовпевнений, непокірний, подеколи неуважний, але не божевільний. Це була перша подорож юнака, який опирався на літературні ідеали зовсім неідеального Толстого. Можливо, вдруге він би опирався на отримані знання, досвід і підтримку рідних.
Кріс вважав, що свобода і самотність – це все, що потрібно для щастя. Згодом він збагнув, що «щастя справжнє, лише коли можеш розділити його з іншими».
Ґрімальді Віржіні «Саме час знову запалити зірки»
Коли життя схоже на поганий серіал, саме час щось змінювати.
Анна, головна героїня роману, у товаристві двох доньок автотрейлером вирушає до Скандинавії. Її мета – об’єднати сім’ю та вперше за багато років дати волю думкам і діям.
Незапланована подорож демонструє, що у дівчат є проблеми. Насамперед вони не довіряють одна одній. Старша донька звинувачує Анну у тому, що та зруйнувала сім’ю, розлучившись із їхнім батьком. Анна натомість боїться зруйнувати образ хорошого батька і не зізнається доньці, що чоловік її бив.
Мандруючи Скандинавією, рівень довіри між дівчатами збільшується. Вони з’ясовують стосунки, плачуть, просять вибачення і пробачають. Додому вони повертаються іншими, але старі проблеми й негаразди нікуди не зникають. Анна мусить виплатити кредит, Клої закінчити школу. А Лілі повернутися до школи, де вона потерпає від булінгу.
«Саме час знову запалити зірки» – це роман про материнську жертовність, підлітковий егоїзм, нормальну інакшість і любов, без якої нікому не обійтися.
Пітер Мейл «Рік у Провансі»
Пітер Мейл та його дружина переїжджають з Англії до Провансу.
Подружжя оселяється у старовинному фермерському будиночку на півдні Франції. Тут вони п’ють молоде вино, смакують козячий сир, лавандовий мед, смачну оливкову олію, трюфелі. Звикають до ремонту, який має початок, але не має кінця.
Книжка поділена на дванадцять розділів. Новий місяць – новий смак, нове відкриття, нова пригода. Разом із автором читач побуває на лавандових полях та виноградниках, місцевих святкуваннях, де панує культ вина і хліба. Не подумайте, що провансальці забагато п’ють. Просто до різних страв пасують різні вина. Приміром, обід/вечеря складається із 5-7 страв, і вина має всім вистачити.
Якщо ви ніколи не були у Провансі, ця книга стане для вас смачним і ароматним путівником. Вона спокійна, як провансальці, які ніколи не зателефонують вам між обідом і третьою годиною в неділю, бо це «найрозм’якліший обід тижня».
Раджу читати «Рік у Провансі» після знайомства з романом «У дикій глушині».
23 травня День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців, вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН та
Воїнів АТО....
П’ять найкращих дитячих книжок року. Фіналісти Книги 2019 року ВВС
Що читати дітям? Розповідаємо про фіналістів щорічного конкурсу Книга року ВВС - найкращі дитячі книги, видані в Україні в 2019 році.
13 грудня відбудеться фінал конкурсу Книга року ВВС. Найкращі українські книжки року обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.
Що читати дітям? Розповідаємо про фіналістів щорічного конкурсу Книга року ВВС - найкращі дитячі книги, видані в Україні в 2019 році.
13 грудня відбудеться фінал конкурсу Книга року ВВС. Найкращі українські книжки року обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.
2178 рік, Київ, світ далекого майбутнього. Одного квітневого дня звичайнісінький школяр Михайло Неборак познайомився з новачком на ім'я Олександр Ненарок. У нього дві мами, дідусь - некромант і залізне серце. Але це - лише початок карколомних пригод у довгоочікуваній науково-фантастичній повісті для підлітків від письменника Володимира Арєнєва.
"Схоже, "Сапієнси" - перший український науково-фантастичний роман для підлітків, принаймні з 1991 року. "Я спробував створити образ майбутнього - привабливого, однак далеко не ідеального. Я писав цю книжку для двох вікових аудиторій: молодший читач побачить тут пригоди, детективну інтригу, світ, де до школи літають на реактивних наплічниках; старший - чимало відсилок до тих книжок і фільмів, на яких ми росли і завдяки яким стали тими, ким стали", - говорить про свою книжку Володимир Арєнєв.
"І людяність… думаю, це не вигадка, як вважає Гарлан. Але й не те, що нам усім притаманне від народження. Людяність - це… це те, чого ми мали би прагнути. Те, що дозволяє якось примирити розум з нашою тваринною частиною", - це цитата з "Сапієнсів", яку обрав автор.
"Вже з перших сторінок зрозуміло: юному читачеві не доведеться нудьгувати, адже в майбутньому пригод і розслідувань для допитливого розуму аж ніяк не поменшало. Кожний розділ цієї історії супроводжується дороговказами-епіграфами, що часом виконують роль дотепних алюзій на відомі літературні сюжети", - розповідає про книжку Тарас Лютий, член журі конкурсу Книга року, філософ і письменник.
2178 рік, Київ, світ далекого майбутнього. Одного квітневого дня звичайнісінький школяр Михайло Неборак познайомився з новачком на ім'я Олександр Ненарок. У нього дві мами, дідусь - некромант і залізне серце. Але це - лише початок карколомних пригод у довгоочікуваній науково-фантастичній повісті для підлітків від письменника Володимира Арєнєва.
"Схоже, "Сапієнси" - перший український науково-фантастичний роман для підлітків, принаймні з 1991 року. "Я спробував створити образ майбутнього - привабливого, однак далеко не ідеального. Я писав цю книжку для двох вікових аудиторій: молодший читач побачить тут пригоди, детективну інтригу, світ, де до школи літають на реактивних наплічниках; старший - чимало відсилок до тих книжок і фільмів, на яких ми росли і завдяки яким стали тими, ким стали", - говорить про свою книжку Володимир Арєнєв.
"І людяність… думаю, це не вигадка, як вважає Гарлан. Але й не те, що нам усім притаманне від народження. Людяність - це… це те, чого ми мали би прагнути. Те, що дозволяє якось примирити розум з нашою тваринною частиною", - це цитата з "Сапієнсів", яку обрав автор.
"Вже з перших сторінок зрозуміло: юному читачеві не доведеться нудьгувати, адже в майбутньому пригод і розслідувань для допитливого розуму аж ніяк не поменшало. Кожний розділ цієї історії супроводжується дороговказами-епіграфами, що часом виконують роль дотепних алюзій на відомі літературні сюжети", - розповідає про книжку Тарас Лютий, член журі конкурсу Книга року, філософ і письменник.
"Академія Аматерасу", Наталія Матолінець
Це історія про те, що найзапекліші битви - завжди з собою, найважливіші подорожі - у глибини власної душі, а любов і дружба варті того, щоб виходити за межі своїх можливостей.
"Читати "Академію" варто, щоби пережити неймовірну пригоду. Пригоду на грані життя та смерті. Вона починається зі студентських проблем із дрібками непорозумінь, неприязні чи прихильності. Але чимдалі закручується все більше, торкаючись таємниць минулого й майбутнього, далеких світів і вселенських сил, які не такі добрі, як можна вважати. Це історія, яка запрошує пірнути в будні молодих божеств і уявити, яке на смак вино Діоніса, а які - щира любов та дружба", - говорить про свою книгу Наталія Матолінець
"Не говори про розбиті надії, Діонісе, - усміхнулася Рен. - Бо ми з тобою - не на краю. А навіть, коли виявиться, що так, то хто сказав, що це - незборимо? - Ніхто. Ніхто такого не казав, - заусміхався Діоніс", - наводить авторка улюблену цитату з книги.
"Ця історія про школу юних богів захопила мене досить несподівано. Дивлячись на товстий том, можна подумати, що це одна із тих нескінченних книжок, яких так бояться судді книжкових премій. Але вже з десятої сторінки стало цікаво, що буде далі, і я читала до глибокої ночі. Сюжет розвивається в загадковій академії, де, як поступово з'ясовується, вчаться втілення богів античності. Вони закохуються, сваряться, ревнують, і роблять усе те, що герої роблять у цьому каноні (мені він нагадав Людей Х)", - ділиться враженнями про книгу Світлана Пиркало, член журі конкурсу Книга року ВВС, радниця з питань культури ЄБРР.
Це історія про те, що найзапекліші битви - завжди з собою, найважливіші подорожі - у глибини власної душі, а любов і дружба варті того, щоб виходити за межі своїх можливостей.
"Читати "Академію" варто, щоби пережити неймовірну пригоду. Пригоду на грані життя та смерті. Вона починається зі студентських проблем із дрібками непорозумінь, неприязні чи прихильності. Але чимдалі закручується все більше, торкаючись таємниць минулого й майбутнього, далеких світів і вселенських сил, які не такі добрі, як можна вважати. Це історія, яка запрошує пірнути в будні молодих божеств і уявити, яке на смак вино Діоніса, а які - щира любов та дружба", - говорить про свою книгу Наталія Матолінець
"Не говори про розбиті надії, Діонісе, - усміхнулася Рен. - Бо ми з тобою - не на краю. А навіть, коли виявиться, що так, то хто сказав, що це - незборимо? - Ніхто. Ніхто такого не казав, - заусміхався Діоніс", - наводить авторка улюблену цитату з книги.
"Ця історія про школу юних богів захопила мене досить несподівано. Дивлячись на товстий том, можна подумати, що це одна із тих нескінченних книжок, яких так бояться судді книжкових премій. Але вже з десятої сторінки стало цікаво, що буде далі, і я читала до глибокої ночі. Сюжет розвивається в загадковій академії, де, як поступово з'ясовується, вчаться втілення богів античності. Вони закохуються, сваряться, ревнують, і роблять усе те, що герої роблять у цьому каноні (мені він нагадав Людей Х)", - ділиться враженнями про книгу Світлана Пиркало, член журі конкурсу Книга року ВВС, радниця з питань культури ЄБРР.
"Коли я була лисицею", Таня Поставна
"Жили-були дід і баба і була у них - лисиця. Не та, що бере курей, ні. А маленька руда дівчинка, яку колись дідусь знайшов у лісі. І так їй гарно з ними живеться, що їй аж заздриш. Бо все у дідуся і бабусі до ладу. От тільки інколи сумно, що немає батьків, як в інших дітей. А потім ще й бабуся помирає. Світ дитинства, який авторка змалювала у цій кольоровій і трохи сумній книжці, захоплює", - говорить Марта Шокало, член журі конкурсу Книга року ВВС і головна редакторка ВВС News Україна про книгу "Коли я була лисицею".
Це книжка про дитинство й віру в дива, про силу дитячої уяви та стосунки зі старшими. Про те, що деколи дідусь і бабуся можуть замінити батьків.
"Ця книга допомагає дітям зрозуміти, що можна бути ким завгодно і яким завгодно. Що можна мріяти без кордонів і будувати свій світ таким, яким його хочеш бачити саме ти. Книга "Коли я була лисицею" допомагає дитині усвідомити, що завжди знайдеться той, хто любитиме тебе з усіма твоїми мріями і дивацтвами. Треба тільки завжди бути собою і не переставати вірити в дива", - розповідає про свою книгу авторка Таня Поставна.
"Я саме сиділа на ґанку, коли прийшов тато Віки і почав голосно говорити. Він кричав щось про брехунів і весь час повторював якесь сирне слово… Сиро - та. Я дуже злякалась, але дідусь сказав: "Люди бачать лише те, що хочуть бачити. А те, чого вони не розуміють, їх лякає. Не переймайся цим, Лисичко", - це цитата з книжки, яку обрала авторка.
"Жили-були дід і баба і була у них - лисиця. Не та, що бере курей, ні. А маленька руда дівчинка, яку колись дідусь знайшов у лісі. І так їй гарно з ними живеться, що їй аж заздриш. Бо все у дідуся і бабусі до ладу. От тільки інколи сумно, що немає батьків, як в інших дітей. А потім ще й бабуся помирає. Світ дитинства, який авторка змалювала у цій кольоровій і трохи сумній книжці, захоплює", - говорить Марта Шокало, член журі конкурсу Книга року ВВС і головна редакторка ВВС News Україна про книгу "Коли я була лисицею".
Це книжка про дитинство й віру в дива, про силу дитячої уяви та стосунки зі старшими. Про те, що деколи дідусь і бабуся можуть замінити батьків.
"Ця книга допомагає дітям зрозуміти, що можна бути ким завгодно і яким завгодно. Що можна мріяти без кордонів і будувати свій світ таким, яким його хочеш бачити саме ти. Книга "Коли я була лисицею" допомагає дитині усвідомити, що завжди знайдеться той, хто любитиме тебе з усіма твоїми мріями і дивацтвами. Треба тільки завжди бути собою і не переставати вірити в дива", - розповідає про свою книгу авторка Таня Поставна.
"Я саме сиділа на ґанку, коли прийшов тато Віки і почав голосно говорити. Він кричав щось про брехунів і весь час повторював якесь сирне слово… Сиро - та. Я дуже злякалась, але дідусь сказав: "Люди бачать лише те, що хочуть бачити. А те, чого вони не розуміють, їх лякає. Не переймайся цим, Лисичко", - це цитата з книжки, яку обрала авторка.
"Мія і місячне затемнення", Оля Русіна
Мії ніколи нудьгувати. З однокласником Матвієм та його молодшим братом Людожерчиком вони постійно потрапляють у пригоди. І цих пригод стає ще більше, коли на порозі Міїної з дідусем квартири з'являється незнайомець - її тато. Настороженість змінюється захватом - виявляється, тато працює в астрономічній обсерваторії! А значить, Мія, Матвій і Людожерчик теж одного дня зможуть туди потрапити.
"Це історія про те, як будувати стосунки з неідеальними близькими людьми. У дитячих книжках - та і в дорослих - рідко трапляються такі справжні, добре виписані персонажі й ситуації. Дівчинка Мія живе з дідусем і уникає стосунків із новою родиною своєї мами. Натомість одного дня у неї раптово з'являється безладний тато, фантазер і політолог-невдаха. Тата, такого, як він є, також прийняти непросто. Та й сама Мія не завжди подарунок! Як же їй усіх зрозуміти і пробачити, але залишитися собою? Думаю, читачам буде цікаво пройти цей шлях разом із героями", - говорить про книгу Світлана Пиркало, член журі конкурсу Книга року ВВС і радниця з питань культури ЄБРР.
"Для чого читати книгу? Бо в житті кожного з нас бувають люди, які з'являються, коли найменше їх очікуєш; ще - щоб дізнатися, де в Києві є нарнійський дворик та НЛО", - розповідає авторка Оля Русіна.
"Дідусь на хвилинку підняв її на руки, як маленьку, і сказав, що Мія придумала все якнайліпше. - Я досі не певна, чи правильно все придумала з Віталієм, - зізналася Мія. - Він спитав, чи я, коли подумаю, зможу його вибачити. - Гадаю, - сказав тоді Дідусь, - батькам не обов'язково бути завжди батьками. Іноді їм достатньо бути просто друзями", - цитата з книжки, яку обрала авторка.
Мії ніколи нудьгувати. З однокласником Матвієм та його молодшим братом Людожерчиком вони постійно потрапляють у пригоди. І цих пригод стає ще більше, коли на порозі Міїної з дідусем квартири з'являється незнайомець - її тато. Настороженість змінюється захватом - виявляється, тато працює в астрономічній обсерваторії! А значить, Мія, Матвій і Людожерчик теж одного дня зможуть туди потрапити.
"Це історія про те, як будувати стосунки з неідеальними близькими людьми. У дитячих книжках - та і в дорослих - рідко трапляються такі справжні, добре виписані персонажі й ситуації. Дівчинка Мія живе з дідусем і уникає стосунків із новою родиною своєї мами. Натомість одного дня у неї раптово з'являється безладний тато, фантазер і політолог-невдаха. Тата, такого, як він є, також прийняти непросто. Та й сама Мія не завжди подарунок! Як же їй усіх зрозуміти і пробачити, але залишитися собою? Думаю, читачам буде цікаво пройти цей шлях разом із героями", - говорить про книгу Світлана Пиркало, член журі конкурсу Книга року ВВС і радниця з питань культури ЄБРР.
"Для чого читати книгу? Бо в житті кожного з нас бувають люди, які з'являються, коли найменше їх очікуєш; ще - щоб дізнатися, де в Києві є нарнійський дворик та НЛО", - розповідає авторка Оля Русіна.
"Дідусь на хвилинку підняв її на руки, як маленьку, і сказав, що Мія придумала все якнайліпше. - Я досі не певна, чи правильно все придумала з Віталієм, - зізналася Мія. - Він спитав, чи я, коли подумаю, зможу його вибачити. - Гадаю, - сказав тоді Дідусь, - батькам не обов'язково бути завжди батьками. Іноді їм достатньо бути просто друзями", - цитата з книжки, яку обрала авторка.
"Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака", Галина Ткачук
У стародавньому Києві на Подолі жила собі дівчинка на ім'я Квасоля. У ті часи багато хто з киян умів перетворюватися на тварин чи птахів. Квасоля була білкулакою, бо перекидалася на білку. Якось у Києві з'явився таємничий невловимий злодій - Опівнічний Пожирака. Квасолин тато - відьмак Буряк, вирішив знайти спосіб відлякати ненажеру. Разом вони вирушають на пошуки інгредієнтів для чарівного зілля.
Галина Ткачук радить читати її книгу, якщо "ви цікавитеся людьми, які вміють перекидатися на тварин, птахів або на гриби", а ще "якщо у вас давно уже виникла підозра, що підручники з історії та енциклопедії, які оповідають про давній Київ, приховують від вас щось дуже важливе".
"Абсолютно мила історія, що трапилася в давньому Києві, в якому ще не було сучасних технологій, а тому киянам доводилося жити цікавим життям. Там була та звичка відповідати питанням на питання...Була потреба перекидатися на тварин, була любов до пиріжків із капустою, натертих часничком, була манера у князів вимагати у чаклунів, щоби й погода була гарна й меч у блискітках без зайвих зусиль. І все це передалося нам через віки - і по сей день. Все, ясна річ, змінилося - і Київ тепер великий, гамірний і немагічний", - говорить про книжку Ольга Герасим'юк, член журі конкурсу, журналістка і член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
"Мені дуже хотілося б написати, що давні кияни вирізнялися чесністю та порядністю, тому ніхто ніколи нічого ні в кого не крав. Але, на жаль, цього зробити я не можу. Бо ви ж уже знаєте, що тими днями, про які йдеться, у Києві з'явився таємний невловимий злодій. І кияни охрестили його Опівнічним Пожиракою", - цитата з книги, яку обрала авторка.
П’ять найкращих книжок року. Фіналісти Книги 2019 року ВВС
У стародавньому Києві на Подолі жила собі дівчинка на ім'я Квасоля. У ті часи багато хто з киян умів перетворюватися на тварин чи птахів. Квасоля була білкулакою, бо перекидалася на білку. Якось у Києві з'явився таємничий невловимий злодій - Опівнічний Пожирака. Квасолин тато - відьмак Буряк, вирішив знайти спосіб відлякати ненажеру. Разом вони вирушають на пошуки інгредієнтів для чарівного зілля.
Галина Ткачук радить читати її книгу, якщо "ви цікавитеся людьми, які вміють перекидатися на тварин, птахів або на гриби", а ще "якщо у вас давно уже виникла підозра, що підручники з історії та енциклопедії, які оповідають про давній Київ, приховують від вас щось дуже важливе".
"Абсолютно мила історія, що трапилася в давньому Києві, в якому ще не було сучасних технологій, а тому киянам доводилося жити цікавим життям. Там була та звичка відповідати питанням на питання...Була потреба перекидатися на тварин, була любов до пиріжків із капустою, натертих часничком, була манера у князів вимагати у чаклунів, щоби й погода була гарна й меч у блискітках без зайвих зусиль. І все це передалося нам через віки - і по сей день. Все, ясна річ, змінилося - і Київ тепер великий, гамірний і немагічний", - говорить про книжку Ольга Герасим'юк, член журі конкурсу, журналістка і член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
"Мені дуже хотілося б написати, що давні кияни вирізнялися чесністю та порядністю, тому ніхто ніколи нічого ні в кого не крав. Але, на жаль, цього зробити я не можу. Бо ви ж уже знаєте, що тими днями, про які йдеться, у Києві з'явився таємний невловимий злодій. І кияни охрестили його Опівнічним Пожиракою", - цитата з книги, яку обрала авторка.
П’ять найкращих книжок року. Фіналісти Книги 2019 року ВВС
13 грудня відбудеться фінал конкурсу Книга року ВВС. Найкращі твори обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.
Розповідаємо про фіналістів конкурсу, книги, які увійшли до короткого списку премії
"Доця", Тамара Горіха Зерня
13 грудня відбудеться фінал конкурсу Книга року ВВС. Найкращі твори обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.
Розповідаємо про фіналістів конкурсу, книги, які увійшли до короткого списку премії
"Доця", Тамара Горіха Зерня
"Ця книга про любов…", - так починається анотація до книги Тамари Горіхи Зерні "Доця".
Події роману розвиваються у 2014 році у Донецьку, де героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і опору.
Дім, у якому ти плакала, уже ніколи не буде зовсім чужим - рецензія на книгу "Доця"
"Ця книга як дзеркало, дає можливість підсвітити темні плями і зазирнути у секретні місця. Зрозуміти і відчути на собі, як це - стати жителем окупованого Донецька влітку 2014-го, мішенню і легкою здобиччю", - говорить про свій роман Тамара Горіха Зерня.
"Найкраща на сьогодні книжка про україно-російську війну, - ділиться враженнями після прочитання журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк, - І така, страшна, що на кожній сторінці робишся крихкий і - ніжний, задихаєшся від зримого й простого відчуття, що тебе ніяк не омине це місце, де "у світі відбувається битва добра зі злом".
"Ми провалюємося у кролячу нору. Все, на що можна опертися, розсипається під руками на порох. Тут реальність розходиться із здоровим глуздом, я заплющую очі і вдаю, що мене немає", - цитата з роману "Доця", яку обрала Тамара Горіха Зерня.
"Ця книга про любов…", - так починається анотація до книги Тамари Горіхи Зерні "Доця".
Події роману розвиваються у 2014 році у Донецьку, де героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і опору.
"Ця книга як дзеркало, дає можливість підсвітити темні плями і зазирнути у секретні місця. Зрозуміти і відчути на собі, як це - стати жителем окупованого Донецька влітку 2014-го, мішенню і легкою здобиччю", - говорить про свій роман Тамара Горіха Зерня.
"Найкраща на сьогодні книжка про україно-російську війну, - ділиться враженнями після прочитання журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк, - І така, страшна, що на кожній сторінці робишся крихкий і - ніжний, задихаєшся від зримого й простого відчуття, що тебе ніяк не омине це місце, де "у світі відбувається битва добра зі злом".
"Ми провалюємося у кролячу нору. Все, на що можна опертися, розсипається під руками на порох. Тут реальність розходиться із здоровим глуздом, я заплющую очі і вдаю, що мене немає", - цитата з роману "Доця", яку обрала Тамара Горіха Зерня.
"Клавка", Марина Гримич
Дія роману Марини Гримич "Клавка" відбувається у Спілці письменників України у 1947 році під час сумнозвісного розгрому української літератури, відомого, зокрема, паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського.
Українських літераторів - колег по перу, сусідів по дому - нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації - хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
У вирі подій - молода дівчинка Клавка, друкарка спілки письменників, яка знає багато таємниць, опинилась у любовному трикутнику.
"Клавка": любов і боротьба радянської секретарки Спілки письменників
"Для чого читати "Клавку"? Дізнатися щось новеньке. Отримати від цього задоволення або незадоволення", - розповідає Марина Гримич, авторка книжки.
Дія роману Марини Гримич "Клавка" відбувається у Спілці письменників України у 1947 році під час сумнозвісного розгрому української літератури, відомого, зокрема, паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського.
Українських літераторів - колег по перу, сусідів по дому - нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації - хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
У вирі подій - молода дівчинка Клавка, друкарка спілки письменників, яка знає багато таємниць, опинилась у любовному трикутнику.
"Клавка": любов і боротьба радянської секретарки Спілки письменників
"Для чого читати "Клавку"? Дізнатися щось новеньке. Отримати від цього задоволення або незадоволення", - розповідає Марина Гримич, авторка книжки.
"Танець недоумка", Ілларіон Павлюк
- "Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити", - це цитата з роману-фантастики Ілларіона Павлюка про пригоди космічного біолога Гіля.
- Гіль переживає не найкращі часи: безробіття, сім'я на межі розлучення, ще й висока ймовірність, що проявиться спадкова генетична хвороба.І ось неочікувано з'являється пропозиція роботи - наукова експедиція на далеку планету на десятки років, з якої можна не повернутися.
- "Танець недоумка" Павлюка став би ідеальною кінострічкою.
- "Щойно людині в її неспокійному бутті випадає мати справу з персональними чи соціальними викликами, як вона одразу ж наважується на неймовірні речі, аби справдити своє існування в світі. Приблизно такою і є загальна стратегія життя головного героя роману", - говорить про книжку Тарас Лютий, філософ, письменник і член журі конкурсу Книга року ВВС.
- "Мою книжку треба читати, бо це захопливий, неймовірно цікавий спосіб дізнатися дещо новеньке про самого себе", - розповідає автор Ілларіон Павлюк.
- "Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити", - це цитата з роману-фантастики Ілларіона Павлюка про пригоди космічного біолога Гіля.
- Гіль переживає не найкращі часи: безробіття, сім'я на межі розлучення, ще й висока ймовірність, що проявиться спадкова генетична хвороба.І ось неочікувано з'являється пропозиція роботи - наукова експедиція на далеку планету на десятки років, з якої можна не повернутися.
- "Танець недоумка" Павлюка став би ідеальною кінострічкою.
- "Щойно людині в її неспокійному бутті випадає мати справу з персональними чи соціальними викликами, як вона одразу ж наважується на неймовірні речі, аби справдити своє існування в світі. Приблизно такою і є загальна стратегія життя головного героя роману", - говорить про книжку Тарас Лютий, філософ, письменник і член журі конкурсу Книга року ВВС.
- "Мою книжку треба читати, бо це захопливий, неймовірно цікавий спосіб дізнатися дещо новеньке про самого себе", - розповідає автор Ілларіон Павлюк.
"По той бік сонця", Ксенія Фукс
"Вам було коли-небудь сумно до болю у грудній клітці? Вам було коли-небудь настільки задушливо від людського нерозуміння, що неможливо дихати? Вам було коли-небудь настільки самотньо, що не хотілося жити?", - запитують у читача в анотації роману "По той бік сонця".
Його головна героїня опиняється на межі. Це приводить її до закритого відділення психіатричної лікарні, де вона починає власну боротьбу, щоб знову знайти надію, радість та саму себе.
"Може, в усьому винен час? Нова епоха? Нове покоління? - Не сміши мене. Час завжди однаковий для тих, хто здатний до саморефлексії. Раніше винуватили у всьому шістдесяті, холодну війну. А до того були двадцяті, Перша світова й "втрачене покоління". Просто зараз навчилися про це говорити. Відкрито й не соромлячись. Ти сама навчилася про це говорити", - це улюблена цитата авторки з роману.
"Чому треба читати книжку? Аби зрозуміти, що наше психологічне здоров'я так само потребує догляду та уваги як і фізичне. Аби не боятись говорити про свої страхи, емоції, проблеми, аби загалом НЕ боятись говорити. Аби зрозуміти людей, які мали або мають проблеми з психікою, а також з чим таким людям доводиться стикатися в суспільстві", - розповідає Ксенія Фукс.
"Перша книжка авторки - і перша книжка в Україні про депресію, про психологічний розлад, про стосунки людини в розладі з життям ...Дуже українська історія - фактично це біографічний текст, схоже, її героїня - це вона, донеччанка, що живе в Штутгарті, як і її героїня, в дитинстві відторгнута мамою, переселенка в Німеччину й пацієнтка психіатричної лікарні. Історія однієї самотності - це підзаголовок і фабула книжки. Ксенія Фукс сміливо й щемно розпочала абсолютно потрібну терапію - в першу чергу через вголос сказане на тему однієї з суспільних стигм", - говорить про книжку журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк.
"Вам було коли-небудь сумно до болю у грудній клітці? Вам було коли-небудь настільки задушливо від людського нерозуміння, що неможливо дихати? Вам було коли-небудь настільки самотньо, що не хотілося жити?", - запитують у читача в анотації роману "По той бік сонця".
Його головна героїня опиняється на межі. Це приводить її до закритого відділення психіатричної лікарні, де вона починає власну боротьбу, щоб знову знайти надію, радість та саму себе.
"Може, в усьому винен час? Нова епоха? Нове покоління? - Не сміши мене. Час завжди однаковий для тих, хто здатний до саморефлексії. Раніше винуватили у всьому шістдесяті, холодну війну. А до того були двадцяті, Перша світова й "втрачене покоління". Просто зараз навчилися про це говорити. Відкрито й не соромлячись. Ти сама навчилася про це говорити", - це улюблена цитата авторки з роману.
"Чому треба читати книжку? Аби зрозуміти, що наше психологічне здоров'я так само потребує догляду та уваги як і фізичне. Аби не боятись говорити про свої страхи, емоції, проблеми, аби загалом НЕ боятись говорити. Аби зрозуміти людей, які мали або мають проблеми з психікою, а також з чим таким людям доводиться стикатися в суспільстві", - розповідає Ксенія Фукс.
"Перша книжка авторки - і перша книжка в Україні про депресію, про психологічний розлад, про стосунки людини в розладі з життям ...Дуже українська історія - фактично це біографічний текст, схоже, її героїня - це вона, донеччанка, що живе в Штутгарті, як і її героїня, в дитинстві відторгнута мамою, переселенка в Німеччину й пацієнтка психіатричної лікарні. Історія однієї самотності - це підзаголовок і фабула книжки. Ксенія Фукс сміливо й щемно розпочала абсолютно потрібну терапію - в першу чергу через вголос сказане на тему однієї з суспільних стигм", - говорить про книжку журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк.
"Район "Д", Артем Чех
"Район "Д" - збірка історій, з яких поступово вимальовується самокритичний портрет автора, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб'язковості й великодушності та ще багато чого.
Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньо незалежної України.
"Можливо, прочитавши "Район "Д", можна випустити власних монстрів з темного минулого, що чатують за кожним спомином про свої молодість, юність, дитинство", - говорить автор Артем Чех.
Прірва всередині підлітка: рецензія на "Район Д" Артема Чеха
"Звідси завжди хотілося втекти. Втеча як порятунок була для місцевих звичною парадигмою мрій та бажань. У дитинстві тобі немає куди бігти і, власне, не виникає подібного бажання. Навіщо, а - головне - куди тікати? Все зрозуміло, звично, затишно, чисто, а - головне - захищені твої основні інтереси: відчуття сім'ї, відчуття видимих і уявних кордонів твого світу…", - улюблена цитата Артема Чеха.
"Моторошні запахи людського життя і занепаду, які сусідять із вічними пахощами вишень і абрикос, уся краса і потворність світу сплелися у цій книжці. Від того боляче і гарно водночас", - говорить Марта Шокало, член журі конкурсу і головна редакторка ВВС Україна.
"Район "Д" - збірка історій, з яких поступово вимальовується самокритичний портрет автора, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб'язковості й великодушності та ще багато чого.
Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньо незалежної України.
"Можливо, прочитавши "Район "Д", можна випустити власних монстрів з темного минулого, що чатують за кожним спомином про свої молодість, юність, дитинство", - говорить автор Артем Чех.
"Звідси завжди хотілося втекти. Втеча як порятунок була для місцевих звичною парадигмою мрій та бажань. У дитинстві тобі немає куди бігти і, власне, не виникає подібного бажання. Навіщо, а - головне - куди тікати? Все зрозуміло, звично, затишно, чисто, а - головне - захищені твої основні інтереси: відчуття сім'ї, відчуття видимих і уявних кордонів твого світу…", - улюблена цитата Артема Чеха.
"Моторошні запахи людського життя і занепаду, які сусідять із вічними пахощами вишень і абрикос, уся краса і потворність світу сплелися у цій книжці. Від того боляче і гарно водночас", - говорить Марта Шокало, член журі конкурсу і головна редакторка ВВС Україна.
Рейтинг Найкращих видань 2018 року
Премії, відзнаки, нагороди... Чим знаменний був для нас 2018 рік? Якими книжковими новинками нас потішили українські видавництва? Можна сміливо вважати, що літературний рік, який минув, був вдалим, адже, вдалося придбати багато якісних та хороших видань. Для того, щоб отримувати від книжок максимальну користь, потрібно читати найбільш вартісні тексти. Тому, до вашої уваги книги, точніше, книги-переможці багатьох літературних конкурсів 2018 року. Списки номінантів є досить великі, пропоную ознайомитися із виданнями, які є у фонді бібліотеки.
Форум видавців
Конкурс «BookForum Best Book Award» (до 2017 р. – «Найкраща книга Форуму видавців») заснований у 1995 році. Щороку традиційно проводиться у рамках Міжнародного книжкового форуму видавців у Львові (з 2018 р. – Book Forum).До участі в конкурсі Bookforum Best Book Award долучилися понад 100 українських видавництв. У рамках цього заходу було
Гран-прі конкурсу - Андрій Гречило, Богдан Завітій "Наш. Герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення"
Номінація "Від 6 до 12" - Елена Фавіллі, Франческа Кавалло "Казки на ніч для дівчат-бунтарок"
Номінація "Класична іноземна література в українському перекладі" - Сенека "Моральні листи до Луцілія"
Номінація "Сучасна іноземна література в українському перекладі" - Кейт Аткінсон "За лаштунками в музеї"
Номінація "Популярна наукова література" - Андрій Сова, Ярослав Тимчак " Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції"
Номінація "Література для підлітків і YA" -
Наталя Нагорна "Повернутися з війни"
Номінація "Місто-Львів" - Богдан Коломійчук "Моцарт із Лемберга"
Еспресо. Вибір читачів 2018
Книжкова премія "Еспресо. Вибір читачів" заснована телеканалом "Еспресо". Проводиться другий рік поспіль. Головна мета премії – популяризація сучасної української літератури.
Номінація "Найкраща книжка для дітей" - Анастасія Лавренішина "Дрімучий ліс"
Номінація "Найкраща книжка для дорослих" - Сергій Жадан "Інтернат"
Всеукраїнський конкурс "Краща книга України"
Щорічна премія «Краща книга року» була заснована Держкомтелерадіо з метою сприяти книговиданню в Україні та підвищити роль книги в суспільстві.
Номінація "Світ дитинства" - Романа Романишин і Андрій Лесів (творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Бестселер року - Андрій Цаплієнко "Стіна"
Книга року ВВС - 2018
Щорічна літературна нагорода, мета якої є визначення найкращого прозового художнього твору українською мовою.
Номінація "Дитяча книга року" - Сашко Дерманський "Мері"
BaraBooka. Простір української дитячої книги
Проект із підтримки дитячого читання, перший український універсальний інформаційний ресурс про видання для дітей та юнацтва. Ресурс розраховано на широке коло читачів: від батьків та дітей, які вже можуть самі приймати рішення щодо вибору книжок, до фахової спільноти науковців, педагогів, бібліотекарів. У центрі уваги БараБуки – вітчизняні автори, ілюстратори, перекладачі.
Номінація "Ілюстратори року" - Творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Номінація "Дебют року в прозі"- Наталія Матолінець "Варта у Грі"
Номінація "Дебют року в ілюстрації"- Катерина Сад "Ідея на мільоооооон"
Галина Вдовиченко "Сова, яка хотіла стати жайворонком"
Номінація "Підліткова книжка року" - Олена Рижко "Знає тільки Мару"
Номінація "Підліткове фентезі року" - Володимир Арєнєв "Дитя песиголовців"
Спецвідзнака "Легенда української дитячої літератури"- Сергій Іванюк (Оксеник) "Вбивство п’яної піонерки"
Спецвідзнака "Інтерактивний книжковий проект року" - Оксана Була "Туконі – мешканець лісу"
Спецвідзнака "Медіапроект року" - Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак "Книга-мандрівка. Україна"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Аліна Штефан "Літо довжиною в ДНК"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Кузько Кузякін " #щотакематематика?"
Спецвідзнака"Книжковий PR року"- Ольга Купріян "Щоденник Лоли"
Премія міста літератури ЮНЕСКО
Всеукраїнська літературна премія, що присуджується автору або перекладачеві за оригінальний або перекладний художній твір, який вперше опублікований українською мовою у попередньому календарному році. Премія заснована задля вшанування творів сучасної літератури та надання їм суспільного резонансу.
Приємного Вам читання!
Опубліковано Bibliograf
Леся Воронина,
ПРИГОДИ ГОЛУБОГО ПАПУГИ
(скорочено)
Папугу звали Антось, жив він на останньому поверсі найвищого в місті будинку у дивному помешканні старенької пані Магди. Антося їй подарував онук-моряк. Він завжди привозив зі своїх мандрів щось цікаве: були в квартирі величезні рожеві мушлі з Червоного моря, був японський пузатий божок, який хитав головою, коли до нього торкнутися, був справжній бумера́нг
Раптом миша шаснула кудись убік, Антось кинувся за нею і відчув якусь перепону — то були старі рипучі дверцята.
Тільки тепер вона була зовсім не схожа на себе. На голові мала пожмаканий кашкет з поламаним козирком, одягнена була в засмальцьовані штани й куфайку, а в лапах тримала стару гармошку. Враз мавпа прокашлялася, розтягла міхи гармошки й заспівала хрипким, застудженим голосом дуже жалісну пісню:
Ніхто мене не любить,
Ніхто не поважає,
Піду я у садочок,
Наїмся хробачків.
Великих та маленьких,
Червоних та біленьких,
Товстеньких та тоненьких,
Огидних хробачків.
Мавпа схилила голову на гармошку, голос її затремтів, а плечі здригалися в удаваних риданнях. Біля мавпи почали збиратися люди. Якась жаліслива тітонька кинула на простелену газету дві гривні, хтось поклав булочку, а маленька дівчинка сумно глянула на банан, який щойно збиралася з’їсти, і простягнула його мавпі.
"Дорогий онучку!
У понеділок, 13-го числа, мала я велику радість і велику біду. Вранці, як повернулася з крамниці, знайшла у дверях телеграму, з якої довідалась, що ти живий-здоровий, пливеш на своєму кораблі і за якісь півроку будеш вдома. Так мені стало радісно, що я мало не заспівала. Вбігла до кімнати, щоб розповісти про це Антосеві, і побачила, що клітка порожня! Я прожогом кинулася на кухню, де живе у мене кіт Чак, але той сидів тихо-мирно, і жодної голубої пір’їни не знайшла я коло нього. Коли це раптом чую якесь шарудіння — бачу, сидить мій Антосик на своєму звичному місці.
Мокрий весь, бо дощ надворі, а крила в нього не голубі, а сірі якісь, наче землею присипані.
Аж тут він випурхнув з клітки, підлетів до кота й сів йому просто на голову. Я від подиву заклякла на місці. Антось нахилив голівку і почав щось нашіптувати Чакові на вухо!
Я розумію, що ти можеш мені не повірити — вирішиш, що я зовсім з глузду з’їхала, але це — щира правда!
І знаєш, відтоді кота немов підмінили. З кухні до кімнати він взагалі не заходить, до Антося й близько його не підведеш, і, головне, він став... вегетаріанцем! Вживає лише молоко та сметану. А оце нещодавно вподобав моркву й помідори. Тепер двері моєї квартири не замикаються.
Усім кортить почути папугу-феномена й побачити кота-вегетаріанця. Так що сумувати мені тепер ні́коли.
Приїжджай, онучку, скоріш. Побачиш і почуєш усе сам.
Цілую тебе. Не забувай вдягати теплі шкарпетки!"
*1 Бумера́нг — зброя у формі зігнутої палиці, яка сама повертається до того, хто її кинув.
*2 Фено́мен — рідкісне, особливе явище чи людина з незвичайними здібностями.
*3 Одоро́бало — незграба.
*4 Вундеркі́нд — надзвичайно обдарована дитина.
За матеріалами: Леся Воронина. "Хлюсь та інші." Ілюстрації Катерини Штанко. Київ, видавництво "Грані-Т", 2008.
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 60 - 73.
Дмитро Кузьменко
(Кузько Кузякін)
ЧИМ КОРОВА НЕ СОБАКА
(уривок з книги (ЯхТрамвай+Зоопарк)2 )
Одного разу я перестав бути відомим художником.
*1 Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.
*2 Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.
*3 Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.
*4 Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.
*5 Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава ви-
става.
За матеріалами: Кузько Кузякін. (ЯхТрамвай+Зоопарк)2. Малюнок Інни Черняк. Харків, видавництво "Vivat", 2016.
Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 89 - 91.
Зірка Мензатюк
НЕБИЛИЦІ ПРО РУКАВИЦІ
(казка)
Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало світла під лампою.
Спочатку здивувалася двірничка Фросина.
*1 Садовина́ — плоди садових дерев.
*2 Горо́дина — городні плоди та зелень.
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Київські казки". Ілюстрації Тетяни Семенової. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2006.
Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 106 - 111.
Премії, відзнаки, нагороди... Чим знаменний був для нас 2018 рік? Якими книжковими новинками нас потішили українські видавництва? Можна сміливо вважати, що літературний рік, який минув, був вдалим, адже, вдалося придбати багато якісних та хороших видань. Для того, щоб отримувати від книжок максимальну користь, потрібно читати найбільш вартісні тексти. Тому, до вашої уваги книги, точніше, книги-переможці багатьох літературних конкурсів 2018 року. Списки номінантів є досить великі, пропоную ознайомитися із виданнями, які є у фонді бібліотеки.
Форум видавців
Конкурс «BookForum Best Book Award» (до 2017 р. – «Найкраща книга Форуму видавців») заснований у 1995 році. Щороку традиційно проводиться у рамках Міжнародного книжкового форуму видавців у Львові (з 2018 р. – Book Forum).До участі в конкурсі Bookforum Best Book Award долучилися понад 100 українських видавництв. У рамках цього заходу було
Гран-прі конкурсу - Андрій Гречило, Богдан Завітій "Наш. Герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення"
Номінація "Від 6 до 12" - Елена Фавіллі, Франческа Кавалло "Казки на ніч для дівчат-бунтарок"
Номінація "Класична іноземна література в українському перекладі" - Сенека "Моральні листи до Луцілія"
Номінація "Сучасна іноземна література в українському перекладі" - Кейт Аткінсон "За лаштунками в музеї"
Номінація "Популярна наукова література" - Андрій Сова, Ярослав Тимчак " Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції"
Номінація "Література для підлітків і YA" -
Наталя Нагорна "Повернутися з війни"
Номінація "Місто-Львів" - Богдан Коломійчук "Моцарт із Лемберга"
Еспресо. Вибір читачів 2018
Книжкова премія "Еспресо. Вибір читачів" заснована телеканалом "Еспресо". Проводиться другий рік поспіль. Головна мета премії – популяризація сучасної української літератури.
Номінація "Найкраща книжка для дітей" - Анастасія Лавренішина "Дрімучий ліс"
Номінація "Найкраща книжка для дорослих" - Сергій Жадан "Інтернат"
Всеукраїнський конкурс "Краща книга України"
Щорічна премія «Краща книга року» була заснована Держкомтелерадіо з метою сприяти книговиданню в Україні та підвищити роль книги в суспільстві.
Номінація "Світ дитинства" - Романа Романишин і Андрій Лесів (творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Номінація "Світ дитинства" - Романа Романишин і Андрій Лесів (творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Бестселер року - Андрій Цаплієнко "Стіна"
Книга року ВВС - 2018
Щорічна літературна нагорода, мета якої є визначення найкращого прозового художнього твору українською мовою.
Номінація "Дитяча книга року" - Сашко Дерманський "Мері"
Номінація "Дитяча книга року" - Сашко Дерманський "Мері"
BaraBooka. Простір української дитячої книги
Проект із підтримки дитячого читання, перший український універсальний інформаційний ресурс про видання для дітей та юнацтва. Ресурс розраховано на широке коло читачів: від батьків та дітей, які вже можуть самі приймати рішення щодо вибору книжок, до фахової спільноти науковців, педагогів, бібліотекарів. У центрі уваги БараБуки – вітчизняні автори, ілюстратори, перекладачі.
Номінація "Ілюстратори року" - Творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Номінація "Дебют року в прозі"- Наталія Матолінець "Варта у Грі"
Номінація "Дебют року в ілюстрації"- Катерина Сад "Ідея на мільоооооон"
Номінація "Ілюстратори року" - Творча майстерня "Аґрафка" "Я так бачу"
Номінація "Дебют року в прозі"- Наталія Матолінець "Варта у Грі"
Номінація "Дебют року в ілюстрації"- Катерина Сад "Ідея на мільоооооон"
Галина Вдовиченко "Сова, яка хотіла стати жайворонком"
Номінація "Підліткова книжка року" - Олена Рижко "Знає тільки Мару"
Номінація "Підліткове фентезі року" - Володимир Арєнєв "Дитя песиголовців"
Спецвідзнака "Легенда української дитячої літератури"- Сергій Іванюк (Оксеник) "Вбивство п’яної піонерки"
Спецвідзнака "Інтерактивний книжковий проект року" - Оксана Була "Туконі – мешканець лісу"
Спецвідзнака "Медіапроект року" - Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак "Книга-мандрівка. Україна"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Аліна Штефан "Літо довжиною в ДНК"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Кузько Кузякін " #щотакематематика?"
Спецвідзнака"Книжковий PR року"- Ольга Купріян "Щоденник Лоли"
Номінація "Підліткова книжка року" - Олена Рижко "Знає тільки Мару"
Номінація "Підліткове фентезі року" - Володимир Арєнєв "Дитя песиголовців"
Спецвідзнака "Легенда української дитячої літератури"- Сергій Іванюк (Оксеник) "Вбивство п’яної піонерки"
Спецвідзнака "Інтерактивний книжковий проект року" - Оксана Була "Туконі – мешканець лісу"
Спецвідзнака "Медіапроект року" - Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак "Книга-мандрівка. Україна"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Аліна Штефан "Літо довжиною в ДНК"
Спецвідзнака "За популяризацію науки серед підлітків" - Кузько Кузякін " #щотакематематика?"
Спецвідзнака"Книжковий PR року"- Ольга Купріян "Щоденник Лоли"
Премія міста літератури ЮНЕСКО
Всеукраїнська літературна премія, що присуджується автору або перекладачеві за оригінальний або перекладний художній твір, який вперше опублікований українською мовою у попередньому календарному році. Премія заснована задля вшанування творів сучасної літератури та надання їм суспільного резонансу.
Приємного Вам читання!
Опубліковано Bibliograf
Леся Воронина,
ПРИГОДИ ГОЛУБОГО ПАПУГИ
(скорочено)
Папугу звали Антось, жив він на останньому поверсі найвищого в місті будинку у дивному помешканні старенької пані Магди. Антося їй подарував онук-моряк. Він завжди привозив зі своїх мандрів щось цікаве: були в квартирі величезні рожеві мушлі з Червоного моря, був японський пузатий божок, який хитав головою, коли до нього торкнутися, був справжній бумера́нг
Раптом миша шаснула кудись убік, Антось кинувся за нею і відчув якусь перепону — то були старі рипучі дверцята.
Тільки тепер вона була зовсім не схожа на себе. На голові мала пожмаканий кашкет з поламаним козирком, одягнена була в засмальцьовані штани й куфайку, а в лапах тримала стару гармошку. Враз мавпа прокашлялася, розтягла міхи гармошки й заспівала хрипким, застудженим голосом дуже жалісну пісню:
Ніхто мене не любить,
Ніхто не поважає,
Піду я у садочок,
Наїмся хробачків.
Великих та маленьких,
Червоних та біленьких,
Товстеньких та тоненьких,
Огидних хробачків.
Ніхто не поважає,
Піду я у садочок,
Наїмся хробачків.
Великих та маленьких,
Червоних та біленьких,
Товстеньких та тоненьких,
Огидних хробачків.
Мавпа схилила голову на гармошку, голос її затремтів, а плечі здригалися в удаваних риданнях. Біля мавпи почали збиратися люди. Якась жаліслива тітонька кинула на простелену газету дві гривні, хтось поклав булочку, а маленька дівчинка сумно глянула на банан, який щойно збиралася з’їсти, і простягнула його мавпі.
"Дорогий онучку!
У понеділок, 13-го числа, мала я велику радість і велику біду. Вранці, як повернулася з крамниці, знайшла у дверях телеграму, з якої довідалась, що ти живий-здоровий, пливеш на своєму кораблі і за якісь півроку будеш вдома. Так мені стало радісно, що я мало не заспівала. Вбігла до кімнати, щоб розповісти про це Антосеві, і побачила, що клітка порожня! Я прожогом кинулася на кухню, де живе у мене кіт Чак, але той сидів тихо-мирно, і жодної голубої пір’їни не знайшла я коло нього. Коли це раптом чую якесь шарудіння — бачу, сидить мій Антосик на своєму звичному місці.
Мокрий весь, бо дощ надворі, а крила в нього не голубі, а сірі якісь, наче землею присипані.
Аж тут він випурхнув з клітки, підлетів до кота й сів йому просто на голову. Я від подиву заклякла на місці. Антось нахилив голівку і почав щось нашіптувати Чакові на вухо!
Я розумію, що ти можеш мені не повірити — вирішиш, що я зовсім з глузду з’їхала, але це — щира правда!
І знаєш, відтоді кота немов підмінили. З кухні до кімнати він взагалі не заходить, до Антося й близько його не підведеш, і, головне, він став... вегетаріанцем! Вживає лише молоко та сметану. А оце нещодавно вподобав моркву й помідори. Тепер двері моєї квартири не замикаються.
Усім кортить почути папугу-феномена й побачити кота-вегетаріанця. Так що сумувати мені тепер ні́коли.
Приїжджай, онучку, скоріш. Побачиш і почуєш усе сам.
Цілую тебе. Не забувай вдягати теплі шкарпетки!"
У понеділок, 13-го числа, мала я велику радість і велику біду. Вранці, як повернулася з крамниці, знайшла у дверях телеграму, з якої довідалась, що ти живий-здоровий, пливеш на своєму кораблі і за якісь півроку будеш вдома. Так мені стало радісно, що я мало не заспівала. Вбігла до кімнати, щоб розповісти про це Антосеві, і побачила, що клітка порожня! Я прожогом кинулася на кухню, де живе у мене кіт Чак, але той сидів тихо-мирно, і жодної голубої пір’їни не знайшла я коло нього. Коли це раптом чую якесь шарудіння — бачу, сидить мій Антосик на своєму звичному місці.
Мокрий весь, бо дощ надворі, а крила в нього не голубі, а сірі якісь, наче землею присипані.
Аж тут він випурхнув з клітки, підлетів до кота й сів йому просто на голову. Я від подиву заклякла на місці. Антось нахилив голівку і почав щось нашіптувати Чакові на вухо!
Я розумію, що ти можеш мені не повірити — вирішиш, що я зовсім з глузду з’їхала, але це — щира правда!
І знаєш, відтоді кота немов підмінили. З кухні до кімнати він взагалі не заходить, до Антося й близько його не підведеш, і, головне, він став... вегетаріанцем! Вживає лише молоко та сметану. А оце нещодавно вподобав моркву й помідори. Тепер двері моєї квартири не замикаються.
Усім кортить почути папугу-феномена й побачити кота-вегетаріанця. Так що сумувати мені тепер ні́коли.
Приїжджай, онучку, скоріш. Побачиш і почуєш усе сам.
Цілую тебе. Не забувай вдягати теплі шкарпетки!"
*1 Бумера́нг — зброя у формі зігнутої палиці, яка сама повертається до того, хто її кинув.
*2 Фено́мен — рідкісне, особливе явище чи людина з незвичайними здібностями.
*3 Одоро́бало — незграба.
*4 Вундеркі́нд — надзвичайно обдарована дитина.
За матеріалами: Леся Воронина. "Хлюсь та інші." Ілюстрації Катерини Штанко. Київ, видавництво "Грані-Т", 2008.
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 60 - 73.
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 60 - 73.
Дмитро Кузьменко
(Кузько Кузякін)
(Кузько Кузякін)
ЧИМ КОРОВА НЕ СОБАКА
(уривок з книги (ЯхТрамвай+Зоопарк)2 )
Одного разу я перестав бути відомим художником.
*1 Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.
*2 Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.
*3 Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.
*4 Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.
*5 Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава ви-
става.
За матеріалами: Кузько Кузякін. (ЯхТрамвай+Зоопарк)2. Малюнок Інни Черняк. Харків, видавництво "Vivat", 2016.
Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 89 - 91.
Спочатку здивувалася двірничка Фросина.
*2 Горо́дина — городні плоди та зелень.
Хрестоматія для життя
За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги її перехід від ігрової до навчальної діяльності, яка стає в цьому віці провідною. Вступ дитини до школи – це не лише різка зміна її життя та діяльності. Зміни також відбуваються в соціальному статусі дитини.
У цьому віці діти неймовірно відкриті до пізнання себе та світу, а також до пізнання себе в цьому світі. Дуже важливо підтримати це їхнє природне прагнення нових знань.
Найкращою підтримкою в цьому випадку може бути надійна прив’язаність і хороший контакт дитини із батьками й учителями, які відкриті до запитань дітей, допомагають їм у пошуку відповідей. Суттєвою підтримкою внутрішньої мотивації дитини до пізнання є той навчальний матеріал, який пропонують у школі, а також форма подачі цього матеріалу вчителями. Зокрема, великий вплив на дитину має читання художньої літератури. Діти молодшого шкільного віку все ще опановують різні навички комунікації та розвивають емоційний інтелект. Вони прагнуть краще зрозуміти себе та зайняти своє місце в тій чи іншій групі. Читання й обговорення художніх творів може суттєво допомогти дитині віднайти відповіді на різні свої запитання.
Такою літературою-помічником може стати дана хрестоматія для дітей молодшого шкільного віку, адже в ній зібрано твори сучасних українських дитячих письменників. Упорядники потурбувалися й обрали твори різної складності та різних жанрів, адже рівень підготовки до школи в різних дітей є різним, так само, як різним є і темп розвитку в різних дітей, коло інтересів кожної дитини є унікальним, так само як унікальним є й набір домінуючих видів інтелекту в кожної дитини.
Твори, які ввійшли до Хрестоматії для дітей молодшого шкільного віку:
• написані мовою, доступною для дітей у віці 6-11 років;
• збагачують словниковий запас дитини;
• висвітлюють теми, які є актуальними для дітей молодшого шкільного віку;
• подають корисну пізнавальну інформацію в цікавій легкій формі;
• розвивають дитячу фантазію і сприяють дитячій творчості,
• можуть бути цікавими як дівчатам, так і хлопцям,
• знайомлять дітей із життєвим досвідом різних людей і сімей,
• відображають реалії сучасного життя;
• розвивають емоційний інтелект;
• впливають на морально-естетичні цінності дитини;
• подають основи екологічних знань і формують екологічну свідомість;
• розширюють уявлення дитини про національні цінності (національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу);
• приносять задоволення, радість (багато творів написано з гумором) і відчуття різнобарвності життя.
Читаючи та обговорюючи кожен із творів хрестоматії, діти мають можливість формувати, формулювати та відстоювати власні думки, життєві позиції, цінності. Більшість творів описують життєві ситуації та піднімають питання «добра і зла» (Сашко Дерманський «Про двох бездомних джинів та один нічийний глек», Марина Павленко «Півтора бажання», Лариса Денисенко «Як диварлики віднайшли у собі гідність», Катерина Бабкіна «Мсьє Жак та квітнева риба», Галина Ткачук «Гойдалка під кленом», «Нерозмінна монета» тощо). Вони не дають конкретних відповідей на запитання, як вирішити ту чи іншу етичну дилему, проте дають простір для роздумів і власного вибору дій, враховуючи наслідки цих дій. У деяких творах навпаки показано, як героям вдалося розв’язати життєву ситуацію конструктивно, з відчуттям власної гідності та повагою до інших.
Ототожнюючи себе з героями віршів, оповідань і казок, діти вчаться співпереживати, краще розуміти себе та свої емоції – страх, сором, почуття провини, сум, радість (Галина Малик «Боягузь», Оксана Лущевська «Я, мов зайчик», Галина Ткачук «Гойдалка під кленом», Марина та Сергій Дяченки «Про Стаску та чудовиськ», Іван Малкович «Золотий павучок», Валентина Вздульська «Потяги», Леся Воронина «Історія голубого папуги» тощо).
Твори, які ввійшли до Хрестоматії для дітей молодшого шкільного віку:
• написані мовою, доступною для дітей у віці 6-11 років;
• збагачують словниковий запас дитини;
• висвітлюють теми, які є актуальними для дітей молодшого шкільного віку;
• подають корисну пізнавальну інформацію в цікавій легкій формі;
• розвивають дитячу фантазію і сприяють дитячій творчості,
• можуть бути цікавими як дівчатам, так і хлопцям,
• знайомлять дітей із життєвим досвідом різних людей і сімей,
• відображають реалії сучасного життя;
• розвивають емоційний інтелект;
• впливають на морально-естетичні цінності дитини;
• подають основи екологічних знань і формують екологічну свідомість;
• розширюють уявлення дитини про національні цінності (національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу);
• приносять задоволення, радість (багато творів написано з гумором) і відчуття різнобарвності життя.
До хрестоматії ввійшли твори, в яких головними героями є як хлопці, так і дівчата, які вчаться у школі та взаємодіють поза межами школи (Сашко Дерманський «Як розпізнати принцесу», Кузько Кузякін «Чим корова не собака», Катерина Бабкіна «Мсьє Жак та квітнева риба», Оксана Лущевська «Шашки», Таня Стус «Як пасує краватка, або Чому не всі поросята брудні», Ірен Роздобудько «Я зніматимуся в кіно!», «Як зрозуміти хлопців?» тощо). Героями деяких книжок є різні тварини чи вигадані істоти, проте все, що відбувається з цими героями, дуже знайомо та актуально для дітей молодшого шкільного віку (Лариса Денисенко «Як Шуша зазнайомився з Гагою», «Шуша та побиті байдики», Ірен Роздобудько «Образи Дикобраза», Катерина Єгорушкіна «Цятки та Плямка», Оксана Кротюк «Упертий цапок», Галина Вдовиченко «36 і 6 котів» (оповідання «Найдовші вуса»), Мар’яна та Тарас Прохаськи «Куди зникло море» (оповідання «Самостійне життя» тощо).
Школярі можуть засвоювати нові знання про світ, читаючи такі вірші та оповідання як «Пінгвіни» Тетяни Мельник (про Антарктиду та пінгвінів), «Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної (про різні види дерев), «Цікава хімія» Юлі Смаль (про хімію та їжу, а також про кольорову хімію). Розв’язуючи «Зубасті задачки» Кузька Кузякіна, діти розвиватимуть спостережливість, логічне та асоціативне мислення. Тема природи та охорони довкілля піднімається у творах Зоряни Живки «Добре вдома», Лариси Ніцой «Страшне страховисько».
Про національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу – твори Лариси Денисенко «Як диварлики віднайшли у собі гідність», Івана Малковича «Золотий павучок. Різдвяна історія», Оксани Караванської «Стильна книжка для панянки» («Вишиванка») тощо.
У циклі «Равличних віршів» Катерини Бабкіної прикметна напрочуд важлива сьогодні тема особистісних кордонів і власного простору («кожне равленятко окрему має хатку»). Цей власний простір равлик тримає у порядку, він рухається в природному для себе темпі: він повільний, але наполегливо йде до своєї мети, він помічає красу і не їсть гарну квітку. Отже, простими словами з першокласниками можна поговорити не тільки про власні кордони, але й про любов до прекрасного, дотримання порядку у власній оселі, а також про те, що кожен має право на свій власний ритм і простір.
Вірші, загадки та скоромовки для учнів 1-го і 2-го класів написані веселою, жвавою мовою, легко римуються й запам’ятовуються, особливо ті, які можна виконувати не тільки словами, але й тілом. Діти 6-7 років потребують тілесних рухів, адже більшості з них ще доволі складно витримувати тривале сидіння на одному місці та складно втримувати увагу тривалий час на одному виді діяльності.
Окремо хочу відзначити вірш-гру Тетяни Мельник «У колі», адже в такій простій грі дитина має шанс чітко бачити та відчувати себе в колі однокласників, зауважувати окремість інших, привітати іншого, представити себе, а заодно розвивати дрібну моторику та вивчити або закріпити «ліворуч-праворуч».
Дуже прикметним є вірш Григорія Фальковича «Фарбо-барво-кольори». Він про те, що наше життя не є чорно-білим, воно є різнобарвним і в ньому є місце різним подіям і різним емоціям. Це даність нашого життя. Запитання наприкінці вірша: «Який колір у твоїй душі бринить?» спонукає поговорити про те, чим живе дитина в цю мить, які почуття переживає і як почувається.
Сором та почуття провини – це ті природні почуття, які сприяють формуванню в дітей совісті та регулюють її соціальну поведінку. Про ці непрості почуття можна поговорити з дітьми, читаючи «Гойдалку під кленом» Галини Ткачук чи оповідання Катерини Бабкіної «Мсьє Жак та квітнева риба». Ці твори також про те, що кожен із нас має право на помилку й шанс її виправити.
• збагачують словниковий запас дитини;
• висвітлюють теми, які є актуальними для дітей молодшого шкільного віку;
• подають корисну пізнавальну інформацію в цікавій легкій формі;
• розвивають дитячу фантазію і сприяють дитячій творчості,
• можуть бути цікавими як дівчатам, так і хлопцям,
• знайомлять дітей із життєвим досвідом різних людей і сімей,
• відображають реалії сучасного життя;
• розвивають емоційний інтелект;
• впливають на морально-естетичні цінності дитини;
• подають основи екологічних знань і формують екологічну свідомість;
• розширюють уявлення дитини про національні цінності (національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу);
• приносять задоволення, радість (багато творів написано з гумором) і відчуття різнобарвності життя.
Твори, які ввійшли до Хрестоматії для дітей молодшого шкільного віку:
• написані мовою, доступною для дітей у віці 6-11 років;
• збагачують словниковий запас дитини;
• висвітлюють теми, які є актуальними для дітей молодшого шкільного віку;
• подають корисну пізнавальну інформацію в цікавій легкій формі;
• розвивають дитячу фантазію і сприяють дитячій творчості,
• можуть бути цікавими як дівчатам, так і хлопцям,
• знайомлять дітей із життєвим досвідом різних людей і сімей,
• відображають реалії сучасного життя;
• розвивають емоційний інтелект;
• впливають на морально-естетичні цінності дитини;
• подають основи екологічних знань і формують екологічну свідомість;
• розширюють уявлення дитини про національні цінності (національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу);
• приносять задоволення, радість (багато творів написано з гумором) і відчуття різнобарвності життя.
• написані мовою, доступною для дітей у віці 6-11 років;
• збагачують словниковий запас дитини;
• висвітлюють теми, які є актуальними для дітей молодшого шкільного віку;
• подають корисну пізнавальну інформацію в цікавій легкій формі;
• розвивають дитячу фантазію і сприяють дитячій творчості,
• можуть бути цікавими як дівчатам, так і хлопцям,
• знайомлять дітей із життєвим досвідом різних людей і сімей,
• відображають реалії сучасного життя;
• розвивають емоційний інтелект;
• впливають на морально-естетичні цінності дитини;
• подають основи екологічних знань і формують екологічну свідомість;
• розширюють уявлення дитини про національні цінності (національну гідність, любов до рідної мови, національних традицій, одягу);
• приносять задоволення, радість (багато творів написано з гумором) і відчуття різнобарвності життя.
9 книжок про справжніх захисників
За матеріалами
ТОП-10 НАЙКРАЩИХ КНИЖКОВИХ НОВИНОК ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
10 КНИЖКОВИХ НОВИНОК ДЛЯ ЮНИХ ЧИТАЧІВ
Катерина Міхаліцина «Хто росте у парку» («Видавництво Старого Лева»)
Маленький паросток, що виріс у парку, роззирається довкола, уважно приглядається до своїх сусідів – берези, дуба, горобини, клена, ясена, явора, каштана, тополі, верби – і шукає, чий же він. Бо бути нічийним – сумно. Бо щастя – «це знайти у цьому світі когось схожого на тебе».
Це невеличка історія про важливі речі: про зростання і пошук себе, про схожість і несхожість та важливість мати поряд того, хто хоч трохи у чомусь до тебе подібний. А ще – про дерева навколо нас. Повз них часто проходимо, та не завжди знаємо, хто це тут росте. Тому книжка стане в нагоді всім, хто хоче знати на ім’я найпоширеніші паркові дерева, навчитися їх розрізняти. Що важливо для наймолодших, інформація подана через казкову ігрову форму та чудові ілюстрації.
Ервін Мозер “Фантастичні історії надобраніч” (в-во «Чорні вівці»)
«Чорні вівці» приготували для своїх юних чатачів дещо надзвичайне від одного з провідних дитячих письменників Австрії Ервіна Мозера. Книжка “Неймовірні історії надобраніч” складена з найкращих оповідок та ілюстрацій із понад десяти його попередніх творів. Маленькі читачі зустрінуться з котом Ксав’є Хутрорудом, хто полюбляє книжки, хвостатими пожежниками із Мишеграду, мовчазним мурахоїдом Джакомо з-під Ведмедінгтена та безліччю інших веселих і кмітливих звірят. Знаєте, як навчити кенгуру їздити на лижах? А хто знайшов черепашачий скарб? І як на космічному качкольоті долетіти до зірок? Про це та більше – у фантастичних історіях надобраніч…
Любов Відута «У царстві лева / In the lion`s kingdom» (в-во «Чорні вівці»)
Арт-бук для юних білінгвів. Авторка запрошує у таємничий світ, де багато запитань і жодної відповіді. Світ, в якому живе Добро, і його там багато. Від прочитання стає затишно і спокійно, не лише діткам, а й дорослим. Двомовна книжка написана у віршованій формі. (українська/англійська)
Розкішні мистецькі ілюстрації Христини Лукащук.
Юліан Тувім «Слон Трубальський. Вірші для дітей» («Видавництво Старого Лева»)
Чи ви чули про пана Тралялинського та його співочу сімейку? А про забудькуватого слона Трубальського? Дотепні та грайливі вірші відомого польського поета Юліана Тувіма читають і вчать напам’ять діти в цілому світі. Український переклад здійснила Маріанна Кіяновська. Розкішні ілюстрації – Володимира Штанка. Книгу видано за фінансової підтримки Інституту Книжки.
Катерина Міхаліцина «Про драконів і щастя» («Видавництво Старого Лева»)
Цю історію про кумедних і милих драконів зі смішними іменами-язиколамками написано разом з дітьми і для дітей. Дракони в ній живуть, веселяться, закохуються, вони просто собі щасливі. І той, хто зазирне в книжку, неодмінно їм усміхнеться. А потім схопить ручку або фломастер і візьметься домальовувати те, що так завбачливо не домалювала художниця Наталка Гайда.
Лариса Ніцой «Зайчикове щастя» (в-во «Чорні вівці»)
Марджорі Вільямс «Вельветовий кролик» ( в-во «Час майстрів»)
Книжка розповідає про те, як простенький вельветовий кролик став улюбленою іграшкою хлопчика. Він не розлучався з ним ані вдень, ані вночі. І не проміняв би його ні на які набагато цікавіші і красивіші іграшки. Кролик відчував себе таким потрібним і від цього неймовірно щасливим. Єдине, що трохи засмучувало, це його «несправжність». Проте хлопчик захворів, і лікар наказав позбутися усіх речей, що оточували хворого. Тому кролику довелось «загубитися». І він заплакав справжніми сльозами, але не від того, що його можуть спалити, а від розлуки з хлопчиком. Врешті-решт, іграшку врятувала фея, яка віднесла кролика в ліс і здійснила його мрію стати справжнім.
Світовий бестселер.
Одна з тих історій, які не старіють і не втрачають актуальності. Вперше надрукована у 1922 році, багаторазово перевидана, екранізована, показана в театрі і по телебаченню, вона майже сто років залишається цікавою як для маленьких дітей, так і для їх батьків.
Аша Фредріксон «Пригоди пусяки Сані» ( в-во «Час майстрів»)
Пригодницька казка, яка перемогла в конкурсі
«Корнійчуковська премія» завдяки своєму оригінальному і захопливому сюжету та легкому перу автора.
Пусяки ― це милі і дуже цікаві до всього створіння, які мають хвостика з китичкою і одночасно схожі на шиншил, мишей, а також пацюків, з якими не бажають родичатися. І ось одна пусяка опинилася далеко від дому і загубилась у величезному лісі. Причому таких загублених, крім неї, підібралась ціла компанія: шукач пригод мишеня Мішель, пусяченя Хахуня, що не може вимовити навіть власне ім’я, маленька лісова ксена ― ще одне дивне створіння, яке зовсім не могло розмовляти. І вся ця, в прямому значенні, різношерста компанія гризунів вирушила на зустріч пригодам під проводом справжньої морської вовчиці ― корабельної пацючки Есмеральди.
«Корнійчуковська премія» завдяки своєму оригінальному і захопливому сюжету та легкому перу автора.
Пусяки ― це милі і дуже цікаві до всього створіння, які мають хвостика з китичкою і одночасно схожі на шиншил, мишей, а також пацюків, з якими не бажають родичатися. І ось одна пусяка опинилася далеко від дому і загубилась у величезному лісі. Причому таких загублених, крім неї, підібралась ціла компанія: шукач пригод мишеня Мішель, пусяченя Хахуня, що не може вимовити навіть власне ім’я, маленька лісова ксена ― ще одне дивне створіння, яке зовсім не могло розмовляти. І вся ця, в прямому значенні, різношерста компанія гризунів вирушила на зустріч пригодам під проводом справжньої морської вовчиці ― корабельної пацючки Есмеральди.
Книжка про добро, дружбу, взаємодопомогу. В ній, крім розваги, можна знайти і немало мудрості, філософії та впевненості у тому, що Дорога, яку долають в сльозах, і Дорога, в яку вирушають із посмішкою, ― це дві різні Дороги. Вона переконує, що поки ми посміхаємося, ми спроможні на все.
«Наші рідненькі чорно-білі казки» ( в-во «Час майстрів»)
Це незвичайна книжка, хоч і містить найвідоміші українські народні казки. Її особливість у тому, що вона знайомить дітей із мистецтвом графіки. Графіка дає споглядачам щось особливе, вона має власний шарм і глибину, в ній більше контрастів. У чорно-білому світі все чіткіше, як і в давніх традиційних народних казках, які висвітлюють усі грані життя, розмежовуючи їх на «чорне» і «біле», досліджуючи можливості “Че Бе”-перетворення, коли «чорне» стає «білим», «зло» — «добром» і навпаки.
До збірки увійшли казки: «Телесик», «Котигорошко», «Коза-Дереза», «Пан Коцький», а також колискові.
Книжка має великий формат, бо лише у великому форматі «працює» графічна ілюстрація. Видання надруковане на найкращому папері, має міцну палітурку. У кишені, що наприкінці книжки, ви знайдете інтерактивний додаток: розмальовки з уже впізнаваними героями, чий чорно-білий світ можна перетворити на кольоровий.
Книжка має великий формат, бо лише у великому форматі «працює» графічна ілюстрація. Видання надруковане на найкращому папері, має міцну палітурку. У кишені, що наприкінці книжки, ви знайдете інтерактивний додаток: розмальовки з уже впізнаваними героями, чий чорно-білий світ можна перетворити на кольоровий.
Серія «Дитяча картинна галерея» ( в-во «Час майстрів»)
«Ван Гог & Я», «Пікассо & Я», «Матісс & Я» – розмальовки, які знайомлять дітей з відомими художниками та їх творчістю. А також дають можливість юним творцям завершити відому картину самостійно.
За матеріалами www.lelechenya
Підлітковий топ: 5 книжок для читання у травні
Боюся, нікого не здивую, якщо скажу, що любити читання багатьом українським підліткам доводиться не завдяки шкільним урокам літератури, а всупереч їм. Так уже склалося, що вивчення літератури у наших школах здебільшого нагадує похід до музею з галереєю бюстів класиків та незмінним «експонати не чіпати», а не захопливий діалог з книгами.
Ще одна велика проблема цієї шкільної програми – незнання її творцями сучасного світу за межами України. Вони тягнуть школярів у минуле. […] Крім того, програма просякнута очевидною недовірою до постмодернізму, постколоніальної критики, ґендерних і культурних студій, психоаналізу, інших герменевтичних практик, що розвинулись у світовому літературознавстві протягом останніх десятиліть як спроба зблизити академічну філологію і реальне життя.
Олександр Пронкевич, «Заохочування до читання чи конструювання кліпової свідомості?»
І, хоча нічого проти текстів Бальзака, Достоєвського, Шевченка, Ґете, Франка й багатьох інших класиків світової та української літератури я не маю, з власного досвіду знаю, наскільки нецікавою буває шкілька програма. Отож, поки вчителі та вчительки готують учням довжелезні списки літератури на літо, ми вирішили створити рубрику «Підлітковий топ», у якій щомісяця радитимо 5 книжок, якими, сподіваюся, зможуть насолодитися школярі та школярки у свої 11, 12, 13, 14, 15, 16 і більше років.
«Диваки і зануди» Ульфа Старка
11+
Ульф Старк, Диваки і зануди /пер. з швед. Галини Кирпи. – «Видавництво Старого Лева», 2015
Ульф Старк, Диваки і зануди /пер. з швед. Галини Кирпи. – «Видавництво Старого Лева», 2015
Повість “Диваки і зануди” розповідає про життя дванадцятирічної Симони — звичної для підліткової літератури неординарної героїні, якій доводиться кардинально поміняти своє життя через рішеня ще більш неординарної мами жити разом із бойфрендом. Знайти нових друзів, знайти пса, якого загубили при переїзді, стати заручницею ситуації й випадково “перетворитися” на хлопця, побитися з однокласником, завести нових друзів, знову стати заручницею ситуації і, нарешті, повернути справжню себе — протягом одного лише тижня автор змушує головну героїню пройти крізь таку велику кількість випробувань, що їх вистачило б на цілу трилогію. При цьому, одна із сюжетних ліній повісті торкається теми смерті близької людини, одна порушує проблему складних стосунків з мамою та вітчимом, одна ж розповідає про такі невід’ємні речі (підліткового) життя, як то соціалізація, взаємне і невзаємне кохання, навчання тощо.
Захопливий сюжет, реалістичні герої та майже непомітний автор, який не пригнічує, не моралізує та не намагається відверто навчити читача усьому “хорошому, доброму й світлому”, – усе це робить книгу і справді цікавою як підліткам, так і зовсім дорослим читачам.
«Диво» Р. Дж. Паласіо
11+
Р. Дж.Паласіо, Диво. – Віват, 2016
Р. Дж.Паласіо, Диво. – Віват, 2016
Але я вже звик до свого вигляду. Знаю, як удавати, ніби не помічаю виразу людських облич. Ми всі до цього звикли: я, мама з татком, Вія… Беру свої слова назад, у Вії це не дуже добре виходить. Вона починає нервувати, коли люди роблять щось образливе. От, наприклад, одного разу на майданчику старші діти галасували. Я навіть не знаю, що вони там кричали, бо сам не чув, а Вія почула і напосілася на них. Така вже вона є. Я не такий.
Повість Р. Дж. Паласіо «Диво» – світовий бестселер, що розповідає про десятирічного хлопчика Огеста Пуллмана. З одного боку, так само, як усі хлопці його віку, Огест фанатіє від «Зоряних воєн», грає зі своїм собакою, свариться та мириться зі старшою сестрою, обожнює ходити на дні народження до своїх друзів, грати в комп’ютерні ігри, ласувати морозивом та займатися іншими звичайними речами. Але з іншого боку, Огест зовсім не такий як його однолітки. По-перше, він ніколи не ходив до школи — з ним удома займалася мама. По-друге, через генетичну аномалію, синдром Трічера Коллінза, його обличчя сильно відрізняється від «звичайних» облич. У свої 10 років Огест переніс аж 27 операцій, але вони не зробили його «таким». І ось настав день, коли хлопчик повинен піти до звичайної школи. Вперше…
Авторці вдалося створити дуже гостру, проникливу і водночас легку та смішну історію, яка вселяє надію та віру в людей.
Авторці вдалося створити дуже гостру, проникливу і водночас легку та смішну історію, яка вселяє надію та віру в людей.
«Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля
16+
Андреас Штайнгьофель, Середина світу /пер. з нім. Ірини Загладько. – «Видавництво Старого Лева», 2015
Андреас Штайнгьофель, Середина світу /пер. з нім. Ірини Загладько. – «Видавництво Старого Лева», 2015
Як і будь-який інший сімнадцятирічний хлопець, Філ намагається знайти своє місце серед вихору людських дивацтв. Він шукає порозуміння з ексцентричною мамою та відлюдькуватою сестрою-близнючкою, мріє дізнатися бодай щось про свого батька, закохується у нового загадкового однокласника, досліджує «чорні діри» власної душі разом з найближчою подругою та змалечку чинить опір «маленьким людям» – жителям провінційного містечка, на краю якого хлопець живе у великому занедбаному маєтку. Це історія про все перше, раннє, несподіване, що стається на початку життєвого шляху.
Більше про неї Букмоль розповість трохи згодом.
«Гордість і упередження і зомбі» Сета Ґрема-Сміта та Джейн Остін
16+
Джейн Остін, Сет Ґрем-Сміт, Гордість і упередження і зомбі / пер. з англ. Роксоляни Свято, Ярослава Стріхи. – Основи, 2016
Джейн Остін, Сет Ґрем-Сміт, Гордість і упередження і зомбі / пер. з англ. Роксоляни Свято, Ярослава Стріхи. – Основи, 2016
Вже неподалік від дому Елізабет і Дарсі перестріли зграю нечестивих — десь із десяток мерців окопався у саду за якийсь десяток ярдів від дороги. Потвори повзали по землі і вгризалися у стиглу цвітну капусту, яку прийняли за мізки. Посміявшись, Елізабет і Дарсі вирішили йти далі, а зомбі їх навіть не зауважили. Проте, обмінявшись поглядами і усмішками, вони зрозуміли, що це їхня перша нагода битися пліч-о-пліч. Тож наготувалися до бою.
Бестселер «Гордість і упередження і зомбі» є одним з найпопулярніших у світі мешап-романів, у якому всесвіт найвідомішого твору Джейн Остін поєднується зі світом “Ночі живих мерців” Джорджа Ромеро, світом фільмів Тарантіно та різноманітних коміксів і відеоігор про зомбі.Сюжет класичного роману лишився незмінним. Англія початку 19 століття. Містер і місіс Беннет виховують п’ятьох незаміжніх дочок. І хоча родина досить забезпечена, заощаджень у них немає. Та ще й маєток у Лонґборні після смерті містера Беннета має перейти за законом у власність кузена, містера Коллінза, від ласки якого місіс Беннет і дівчата змушені будуть повністю залежати. Тож дівчатам, бодай одній із сестер, просто необхідно якомога швидше вийти заміж. Принаймні, на думку їхньої матері, місіс Беннет. Та й гріх не скористатися можливістю зіграти дуже вигідну партію, коли на горизонті з’являється заможний і привабливий містер Бінґлі. І все було би дуже просто, якби не гордість, упередження і зомбі.
Доповнивши історію Джейн Остін цікавою екзотикою (зомбі та ніндзя), Сет Ґрем-Сімт зумів зберегти гармонійну структуру та композицію тексту і водночас донести читачеві основні ідеї роману.
Доповнивши історію Джейн Остін цікавою екзотикою (зомбі та ніндзя), Сет Ґрем-Сімт зумів зберегти гармонійну структуру та композицію тексту і водночас донести читачеві основні ідеї роману.
«Путівник по Галактиці для космотуристів» Дуґласа Адамса
14+
Дуґлас Адамс, Путівник по Галактиці для космотуристів : роман / пер. з англ. Олексія Антомонова. – Навчальна книга-Богдан, 2016
Дуґлас Адамс, Путівник по Галактиці для космотуристів : роман / пер. з англ. Олексія Антомонова. – Навчальна книга-Богдан, 2016
Із кожним днем зростали лави тих, хто вважав, що людство як вид припустилося страшенної помилки, коли вирішило спуститися з дерев на землю. Дехто йшов ще далі, стверджуючи, що життя взагалі не слід було випускати з первісного океану.
Фантастичний роман Дуґласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів» розповідає про пригоди веселої компанії диваків з різних куточків Галактики, об’єднаних ню планети Земля, та дає відповідь на питання про те, що ж таке Життя, Всесвіт, ну і все таке інше. Як і книга Джейн Остін та Сета Ґрема-Сміта, «Путівник по Галактиці для космотуристів» створена не для підлітків. Проте ця дрібничка аж ніяк не заважає дотепному й іронічному роману потрапляти до чисельних добірок найкращих підліткових книжок у світі та бути однією з найпопулярніших фантастичних книжок серед школярів.
Особливий бонус цієї книги – нещодавно вона з’явилася у чудовому й максимально зручному кишеньковому виданні.
Із нетерпінням чекатимемо ваші враження від прочитаного у коментарях до цієї добірки. Приємного читання!
p.s. усі зазначені вікові обмеження є умовними
За матеріалами http: bokmal.com.ua
ДЕВ’ЯТЬ ДИТЯЧИХ КНИЖОК, ЩО
"ЗМУСЯТЬ" ДИТИНУ ПОЛЮБИТИ ЧИТАННЯї.
Книготерапія, або книги для осені
ВЛАСЕНКО НАТАЛЯ 02.11.2015
Осінь – моя улюблена пора року. Про неї чарівно написав Паустовський: «Осінь – це прозорість та холод, «прощальна краса» з чіткістю її деталей та свіжим подихом. Осінь вносить у природу скупий малюнок. Багрянець та золото лісів рідшають з кожною годиною, посилюючи різкість ліній, залишаючи оголеними гілки…».
Осінь прекрасна – в своєму золотаво-помаранчевому вбранні, в лимонному сонці та навіть у листопадових зливах, які обіймають землю. Але часто так буває, що саме восени нам як ніколи не вистачає тепла. Теплих думок та теплих слів. Розради та заспокоєння. У таких випадках на допомогу приходять наші дорогі та близькі люди. Горнятка з кавою та коцики. Старі улюблені фільми та мелодії. І, звичайно, книги. Пропоную добірку книжок для теплих осінніх вечорів.
1.
Колись я відкрила для себе Надійку Гербіш через її «Теплі історії до кави», які й дійсно виявилися дуже теплими та цікавими. «Дороговкази, радіо та дощ» - не менш цікава, але зовсім інша книга. Це не оповідання і не роман. Скоріше книга-роздум, думки вголос. Роздуми про життя, вчинки, щоденні речі та буденні справи, і паралельно – про пошук Бога, бажання оновити відносини з Ним, знайти баланс у щоденному поспіху. Особисто мене Надійка вчить не-поспіху та щирості.
«Інколи просто мусимо собі нагадувати, що наш тілесний ресурс такий безкінечно обмежений. Зупинятися, розкривати втомлені жмені, відпускати зайве й дозволяти Богу наповнювати спорожніле серце. Щоби в нашій немочі неодмінно проявлялася Його сила».
2.
«Можливо, варто було мріяти про море, про гори, про дивовижну стареньку Європу. Але я мрію просто бути з тобою. Щоби поряд, щоби в злагоді, щоби дарувати тобі шалені ночі і лагідні дні...»
Кохання - вічний дар, життєдайна основа, з цим не посперечаєшся. Палке, пристрасне, лагідно-ніжне, таке, що спопеляє до тла й дарує крила. У книжці «Теплі історії. Він і вона» подано низку оповідань, етюдів і замальовок різних авторів. Деякі з цих історій дуже прості та наївні, деякі - казкові, інші – життєві. Але всі вони – теплі та добрі; вони залишають в душі віру в краще, віру у любов як вищу цінність, віру в те, що все буде добре. Саме так, як воно має бути.
3.
«Братик Біль, Сестричка Радість» - збірка есеїв про щоденні людські досвіди, відчуття, переживання. Рефлексії про любов та ненависть, бажання бути та страхи, які заважають нам жити на повну. Читаючи ці есеї, самому хочеться стати добрим та кращим, перестати боятися зробити важливий перший крок, не боятися любити та пробачати, коли це потрібно. Цінувати те, що маємо. Жити з відкритим серцем.
«Ми маємо все. Але це наш вибір, що зробити зі всім, що в нас є, постановити при якихось речах бути, а від якихось відійти. Сприймати інших за найприкрішими вчинками, що їх вони тільки можуть зробити, чи бачити їх такими, якими вони насправді є всередині: простими й добрими. І не боятися. Не боятися навіть після найтяжчих падінь вчитися бути добрими. Бо вже від самого цього вибору – від миті, коли обираємо добро, – залежить дуже багато речей, і вже з нього починається дуже багато світла, яке здатне освітити й змінити найбільшу прикрість найтяжчий досвід, прогнати найдовшу ніч».
4.
Я не могла не написати про цю книгу, бо, хоч це і прозовий роман, читається він неначе книга поезій, настільки натхненно та красиво пише автор. У Паустовського немає зайвих слів чи надмірних метафор; він уміє змалювати все настільки детально та витончено, що заплющивши очі, можна легко перенестися уявою на берег Чорного моря чи в далекі ліси та містечка. «Золота троянда» - книга взагалі незвична. Вона не має конкретної теми чи єдиного героя. Головний герой-оповідач – сам автор, який відкриває перед читачем таємниці письменницької праці, ділиться своїми враженнями про творчість Олександра Блока, Івана Буніна, Віктора Гюго, Гюстава Флобера та інших відомих творців. Паустовський розповідає про своє життя, перші спроби написання оповідань, натхнення та піднесення, печалі та трагедії. І разом з автором ми проходимо через всі ці переживання, розділяємо його натхнення, відкриваємо для себе красу та поетичність світу довкола.
5.
«Мені хочеться звільнитися від усього, що мене тримає, - летіти, летіти все нижче і нижче, як один з цих бідних, втомлених листків».
Зрештою, пропоную читати не лише «Останній листок», а всі-всі новели цього автора, бо О.Генрі як ніхто інший вмів майстерно змальовувати цікаві історії та ситуації у коротких оповіданнях. Але «Останній листок», напевно, одна з найвідоміших новел автора, і одна з найкращих у світовій літературі. У цьому невеличкому творі в кілька сторінок підіймаються такі важливі теми та цінності, як відданість, дружба, любов до ближнього, злиденне життя людей мистецтва, самопожертва та віра.
Якщо ви ще не читали цю новелу – неодмінно прочитайте, впевнена, що вона не залишить вас байдужими.
Література за новою програмою.
Марина Павленко. Русалонька з 7-В
Наступного навчального року семикласники, які працюватимуть за новою програмою, вивчатимуть творчість сучасної української письменниці Марини Павленко, зокрема першу книжку з циклу її повістей про дівчинку-підлітка, «Русалоньку з 7-В».
Галина Вдовиченко.
Купальниц
Головна героїня книги, Кароліна Кужвій, не мріє, як дівчата-однолітки, про випускну сукню; єдине, чого вона прагне, – це якомога швидше покинути рідні місця і ніколи туди більше не повертатися. Дівчина з села приїжджає до свого брата в Київ, щоб почати жити «по-справжньому». Вона боїться бути «бідною і нещасною», тому з перших днів у столиці демонструє свій характер. Вона відразу відкриває в собі безліч талантів: пакувальниці, піар-агента, відчуває покупців і має неабиякий смАле окрім того, Кароліна має цікаву зовнішність, гарну усмішку, до того ж, дівчина ще й надзвичайно фотогенічна. У кадрі поводиться настільки професійно, що для досягнення такого рівня вчаться упродовж років. Завдяки своїм природженим задаткам, дівчина дебютує на телебаченні.Учорашня юна провінціалка Кароліна своїми жіночими маніпуляціями причаровує дорослого чоловіка, який готовий для неї змінити своє життя. Приїхавши до Львова, вона займає домінантну позицію «сильної жінки», яка працює на кількох роботах. «Купальниця» - це роман про молоду дівчину, яка занадто рано потрапила в доросле життя, пережила гострі моменти, хоч не була готова до цього. Вона стане відомою, але це не принесе їй щастя і жіночої гармонії.
Роальд Даль. Матильда
Книга Роальда Даля, автора популярних книг «Джеймс і гігантський персик», «Чарлі і шоколадна фабрика», - «Матильда», видана у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га».
Попри те, що це дуже цікава та захоплива історія про дуже допитливу, не на свої роки розумну дівчинку, яка в першому класі вже перечитала великий список світової класики і знає множення цифр напам’ять, ця розповідь має й трагічні моменти. Батьки дівчинки зовсім нею не цікавляться, їм на своє дитя просто начхати. Головні їхні цінності- це телик і купована суха вечеря на колінах, і так кожного разу… Великого таланту дитини ніхто навіть не помічає, більше того- батько вчить Матильду, що книги-це зло і університети також, такої ж думки притримується й мама яка, враховуючи описи у книзі, справляє враження не найкращої жінки, як зовнішньо, так і внутрішньо… Матильда не гає часу, тому сама подається у бібліотеку свого села і просить у пані Фелпс книг, бо єдина книга,яка є в їх домі-це «Куховарство». Батько Матильди-типовий шахрай, який заробляє тим, що купує крадені машини та їх перепродує, мамі до дітей байдуже, вона вважає, що той хто вчиться-нічого з того потім не має, головне- вийти вдало заміж. Погодьтеся-актуальна тема для розмови сьогодні… Потім дівчинку віддають до школи у 1 клас, і тут починаються справжні захопливі історії. Починаючи з цього моменту і вже до кінця, просто неможливо вже відірватися від цієї книги… У школі Матильда знайомиться із директоркою – міс Транчбул - і це не просто образ мигери класичного зразка, це якесь ходяче непорозуміння. Те, як вона звертається до дітей, як їх ображає, принижує, б’є навіть- це неприпустимо. Її заповітна мрія- створити школу без дітей, бо вона їх просто ненавидить. Чи не єдина добра подія, яка стається у Матильдиному житті, це знайомство у школі із вчителькою міс Гані. Тільки вона зуміла зрозуміти цю дитину, розкрити її здібності, допомогти їй. В свою чергу, Матильда за це їй дуже віддячить... Найчуттєвіші рядки чекають читача в кінці історії і найнесподіваніші також. Задля інтриги, не буду більше розказувати. Але такі твори треба читати не лише дітям, але й батькам!
Кожен розділ цієї книжки - оповідання, присвячене одному чи двом учням з класу. Дуже влучно змальовані різні характери дітей і кожен читач серед героїв книги впізнає себе або когось зі своїх однокласників.
Тут є і визнані лідери, і тихоні, які можуть бути дуже принциповими і піти проти лідера. Є і хвальки-фантазери, які один перед одним вихвалялися, хто хоробріше, а розсудив їх один похід до стоматолога. Є дівчинка, яка гралася тільки з хлопцями, бо вважала їх сильнішими і спритнішими. а дівчатка в її очах були "тютями-матютями", а одного дня потрапила в ситуацію, яка змінила її думку. Є подружки-дівчатка, одна з яких мліє перед іншою, а та тим починає користуватися і перегинає палку, поки її не поставили на місце. Є хлопчик, який зневажав дівчаток. А є хлопчик-одинак, якому було важко заприятелювати з іншими дітьми і він привертав їх увагу різними капостями. Є розділ про те, як виявляється хто тобі справжній друг, а хто приятель для забав, і розділ про відношення учнів і вчительки.Нестайко не тільки показує ситуацію, але і пропонує позитивний опит вирішення проблем, з якими стикаються діти в колективі. Дуже гарно розписані відносини між дітьми, даються приклади подолання себе і вирішення різних ситуацій, що виникають між людьми. Це не казка – це реальне життя, з його радощами і проблемами, а головне - з шляхами вирішення конфліктних ситуацій і подолання проблем
Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву
Від Євромайдану до АТО, від листопада 2013-го по літо 2014-го – ця книжка простежує, в хронологічній послідовності, зміну настроїв і глибинні психологічні трансформації в українському суспільстві. Колективний портрет “народження нації”, що за кілька місяців пройшла шлях від мирного протесту до національно-визвольної війни, складено з найпопулярніших за цей час дописів у соцмережах, виступів в інтернеті, фраґментів новинної стрічки і т.д. Понад сотню авторів збірника, серед яких як відомі літератори, блогери, журналісти, так і анонімні мережеві “ніки”, об’єднує одне: всі вони були живими свідками й учасниками найдраматичніших подій новітньої української історії, і всі їхні думки й почуття, оцінки й пошуки смислів зафіксовано в режимі “включеного спостереження”. Читач таким чином отримує можливість доторкнутися до історії в момент її прямого творення.
Ця книга-проект Оксани Забужко є самобутнім підтвердженням нашої єдності.
Проект “Україна”. Відомі історії нашої держави.
У книжці доктора історичних наук Данила Яневського розповідається про те, що відбувалося на землі, яка зараз називається Україною, починаючи з середини Х ст. до об’єднання 1386 року Королівства Польського та Великого князівства Литовського (до складу якого входила сучасна Правобережна Україна), а потім – до ліквідації полкової системи Гетьманщини та утворення 1781 року Київського намісництва, яке охоплювало всю територію сучасної України від Дніпра до Збруча. У книжці автор висловлює свій власний погляд на історію України і підкреслює, що історія Русі-України – це складова історії країн Центральної та Східної Європи.
Чарівний сад. Джоанна Басфорд
Ласкаво просимо до графічного світу “Чарівного саду”! Всередині цієї книжки на вас чекає магічний чорно-білий дивокрай, у якому безліч казкових квітів та незвичайних рослин. Тут є картинки-розмальовки, лабіринти, якими потрібно пройти, орнаменти, які потрібно завершити і чимало простору для ваших власних графічних фантазій. Скористайтеся кольоровими маркерами чи олівцями, щоб додати їм барви, або візьміть чорну ручку з тонким пером – і творіть нові деталі та візерунки. Приглядайтеся уважніше: на всіх сторінках причаїлися повзучі потворки й загадкові крихітні істотки. Поміж квітів заховалися бджоли, метелики і птахи – спробуйте відшукати їх! Скористайтеся переліком мешканців Чарівного саду, щоби дізнатися, кого і скільки ви можете зустріти, коли шукатимете його графічні скарби.І пам’ятайте, “Чарівний сад” – це унікальна розмальовка-антистрес і чудовий спосіб не лише реалізувати свій творчий потенціал, а й заспокоїтися, відволіктися від щоденних турбот.
Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, ЮрійСергій Жадан, Юрій Винничук
Подія Євромайдану і окремі дії в період його тривання матимуть повно інтерпретацій з поглядів історичного, суспільного, культурного… Вже зараз звучить чимало думок і оцінок. Але на все свій час. Чи не найцікавіше після кожної історичної епохи – польові враження. Саме в них найдостовірніші і найцінніші деталі. Ще ліпше, коли це враження не лише людей з досвідом, а й з умінням їх передавати.В кінці видання подано хронологію основних етапів Євромайдану (21.11.2013-22.02.2014). Подані події є вибраними серед тих, що відбувалися впродовж Євромайдану, і не претендують на вичерпність.
Час одягати жовті гумові чоботи
Олег Чаклун. Калюжа. – К. : Фонтан казок, 2014. – 16 с.
Для дитини час спливає довго. Знаєте чому? Тому що дитина живе одним днем, тут і тепер. Увага дитина легко переключається: то її зацікавила лялька, а через кілька хвилин в поле зору вже втрапив м’ячик чи машинка. Дитина може довго милуватися чим завгодно, як правило, для дорослого, це – непримітні, нецікаві речі. Як то жовті листочки, що падають з дерева: дитина бере їх до рук, розглядає, а потім підкидає в гору, і дивиться, як вони падають. Йдучи на майданчик, дитина може раптом спинитися: її зацікавили камінці під ногами чи якийсь яскравий папірець. Це все теж треба уважно вивчити. Дитина вміє дивуватися простим речам. І що головне – їм радіти. Як же це класно радіти малому!
Наприклад, калюжці після дощу. Про ці дитячі відчуття дуже влучно написав Олег Чаклун у своїй книжці
Це – історія про один день маленького хлопчика, який жив разом із батьками у великому місті. Одного разу маму купила йому жовті гумові чоботи. Хлопчик радів, – тепер він зможе бігати по калюжах і, при цьому, не намочити ноги.
Калюжки для дітей – цілий світ. У них діти бачать себе, небо, літаки, що пролітають над містом. Що прикольно: з усім цим можна експериментувати. Наприклад, каламутити воду – ламати небо в калюжці. І при цьому не намочити ноги! «Він уже був весь мокрий і брудний, але не помічав цього – так йому було радісно і весело. Для хлопчика не існувало ні чобіт, ні води, ні бруду. Йому просто було добре! Бризки блищали на сонці, калюжка розхлюпувалася навсібіч – а хлопчик весело сміявся і відчував себе в ній найголовнішим у цілому світі!»
Наталю Пасічник висунуто на Нобелівську премію з літератури
Немає коментарів:
Дописати коментар